Громадське радіо
У День вишиванки поговорили також і про важливість традицій у сучасному житті.
Олександр Доній – громадський діяч, голова Мистецького об’єднання «Остання Барикада».
Дмитро Тузов: Як творити нову сучасну культуру, зберігаючи традиції, як ти вважаєш?
Олександр Доній: Слід сказати, що традиції – це лише те, що ми хочемо, щоб залишалось традиціями. Ми не зберігаємо будь-що, що йде з Середньовіччя чи ще більш прадавніх часів. Це наш свідомий вибір. Далеко не все, що було раніше, ми повинні зберігати як традиції. Не обов’язково потрібно зберігати людські жертвоприношення, хоча колись у деяких народів це було звичайними традиціями.
Очевидно, вишиванка, яка залишилась для більшості населення України чимось теплим, сприймається як позитив. А це дуже важливо, адже те, що повторюється багато століть та поколінь, може мати різний сенс та знак.
Коли їхав сюди, мимоволі око вишуковувало вишиванки ще на вулиці та раділо, що з кожним роком їх стає все більше.
Я знаю структури, які радять співпрацівникам сьогодні вдягати вишиванки. Але тут потрібно не загубити народність та позитив, адже будь-що може бути вихолощене та перетворене, як за радянських часів, на обов’язковість.
Дмитро Тузов: Якщо говорити про наш сучасний культурний простір, то неможливо не бачити, що він розвивається. Колись ти сказав: «Дмитре, нам не вистачило два роки, щоб Донбас в будь-якій формі не сприйняв Путіна». Він, очевидно, це розумів.
Олександр Доній: Не лише Донбас. Якщо проаналізувати переписи населення, виявиться, що й в Криму протягом останніх 20 років йшла тенденція до збільшення визнання себе українцями та кримськими татарами та тенденції до зменшення щодо визнання себе росіянами. Процес зміни самоідентифікації відбувався і в Криму. Очевидно, не два, а кілька десятиліть потрібно було для зміни етнодемографічного стану та стану усвідомлення. Путін, очевидно, знав: якщо не зараз, то потім буде запізно.
Культурний розвій є одним із тих моментів, який найбільше застерігає від будь-якої агресії, тому що він впливає на самоідентифікацію.
Дмитро Тузов: Є сучасна українська музика, книгодрукування – наших авторів купують, є кінематограф. Як ти вважаєш, що ще потрібно зробити, щоб додати жару? Щоб позитивні процеси розвивалися ще швидше?
Олександр Доній: Окрім позитивних тенденцій, про які ти говориш, є й інші. Директор видавництва Фоліо Красовицький поділився статистикою – на жаль, вражаючою. Зниження накладів української книжки порівняно з попереднім роком – понад 30%.
Ти правий, галузь розвивається, але все-таки бідність населення не дозволяє адекватно платити гонорари авторам. Я постійно кажу, що необхідно думати про збільшення добробуту нації. Для цього потрібна демонополізація економіки, ми повинні запустити економіку, а цього не відбувається. Культурний розвиток зараз випереджає економічний стан справ у державі.
Дмитро Тузов: Наскільки ми готові примусити наших політиків, щоб економічний розвиток країни був співвідносний з культурним?
Олександр Доній: Більшість політиків, як флюгер: дивляться, в чому зацікавлене населення. Примушувати їх рухатися в правильному руслі може якраз більшість населення. Коли молодь починає носити вишиванки, це змушені робити й політики. Щоб була демонополізація, повинен бути кооперативний рух знизу. Дрібні бізнесмени повинні об’єднуватися та відстоювати свої права – тоді буде змушена рахуватися з їхніми настроями і влада, а не підтримувати лише олігархат, як це відбувається.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.