«Громадське радіо»
«Замість того, щоб викидати відходи на сміттєзвалище, можна переробити їх на компост і підживлювати дерева», — ось такий важливий проект втілюють Софія-Христина Борисюк та Нікіта Шульга.
Тетяна Трощинська: Що це за проект?
Нікіта Шульга: «Компола» — це проект компостування відходів шкільної їдальні. Замість того, щоб викидати їх на сміттєзвалище чи знищувати разом із пластиковими пляшками, можна переробити їх на компост і підживлювати дерева біля доріг, щоб вони краще очищали повітря, бо листочки на деревах вміють вбирати в себе пил та деякі гази.
Тетяна Трощинська: У кого з’явилася така ідея?
Софія-Христина Борисюк: Микита одного дня прийшов у школу і запропонував приєднатися до нього, щоб зробити цей проект. Я думаю, що одному йому було б важко робити цей проект, бо треба збирати багато грошей. І я погодилася.
Василь Шандро: Як до цього поставилися однокласники і вчителі?
Нікіта Шульга: Однокласники дуже добре це сприйняли, підтримали нас та цікавляться подробицями. Однокласниця Даша придумала декілька ідей. Наприклад, зробити виступ на честь проекту, щоб люди допомагали нам.
Тетяна Трощинська: Скільки грошей вам потрібно було?
Нікіта Шульга: На нашій сторінці на Facebook з’явиться оновлена інформація про проект. Ми дуже швидко зібрали 11 000 гривень — менше, ніж за два дні. І ми вирішили не чекати ще рік, щоб тільки у нас був компостер, а вирішили іншим школам подарувати ще п’ять. Сьогодні з’явиться нова інформація.
Тетяна Трощинська: Що таке компостери?
Софія-Христина Борисюк: Компостер — це бак, в якому переробляються органічні відходи. До органічних відходів належать різні шкірки з овочів, папір теж можна класти — він переробляється. І потім буде добриво для дерев. Але в жодному разі не можна класти пластмасу, плівку.
Спочатку з каструлі відходи переливають у бак. І ми чекаємо, поки зробиться компост. Потім беремо його і несемо до дерев підживлювати їх.
Василь Шандро: Як виникла така ідея?
Нікіта Шульга: Ми з мамою часто говорили про проблеми міста. І найчастіше це було про його забруднення целофаном й усім схожим. Ну а потім ми придумали цей проект і я підійшов до Соні.
Василь Шандро: Чи не хотіли ви поширити цю ідею і на київських комунальників та на все місто? Адже подібних відходів у місті багато.
Нікіта Шульга: У Даші є багато подружок, навіть з інших шкіл, які вже зацікавилися. Ми гадаємо, скоріш за все, проект розійдеться на всю Україну.
Софія-Христина Борисюк: Наш другий етап — поширити проект на 5 київських шкіл. Ми вибираємо поставити компостери в тих районах, які найбільш забруднені, щоб у них було чистіше повітря.
Василь Шандро: Ви збираєте для цього кошти?
Нікіта Шульга: Ми збираємо і будемо далі збирати. Всього нам потрібна 31 000 гривень, залишилося ще 20 000. А взагалі ми збираємо їх на краудфандинговій платформі GoFundEd.
Василь Шандро: Де ви братимете компостер?
Нікіта Шульга: Ми знайшли, здається, німецьку фірму, яка зробила нам знижку, коли дізналася, що ми — шкільний проект.
Тетяна Трощинська: Що ви зробили одразу, коли прийшла ідея створити проект?
Нікіта Шульга: Коли ми з Сонею його обговорили, розробили план дій, пішли до директорки з презентацією. Вона одразу підтримала нас. І після того ми продовжили робити проект. Нам також допомагає наша вчителька географії Світлана Іванівна.
Василь Шандро: Питання екології і переробки сміття — важлива проблема для світу і України?
Нікіта Шульга: Дуже. Ми швидко зібрали гроші — люди хочуть вирішити проблему.
Софія-Христина Борисюк: Чисте повітря потрібне усім людям. Напевно, коли вони дізналися про проект, вирішили, що це класна ідея і треба профінансувати проект, щоб швидше було чисте повітря.