Громадське радіо
Андрій Куликов: Я дивлюся, написано – Київський академічний драматичний циганський театр «Романс», а зараз казати «цигани» – це вже політично некоректно. Кажуть, треба «роми». Як ви до цього ставитесь і чому зберігаєте оце «циганський»?
Ігор Крикунов: Так, вони ображаються. Ром – это наше, родное. У нас на цыганском языке ром означает нацию. Потому между собой мы ромы. А цыганский – с этим я родился. Мы родились здесь, были цыганами, в паспорт нам писали. Но ром – звучало с детства между нами. Но цыганское настолько родное, в крови, для меня.
Андрій Куликов: Скільки у вас зараз п’єс в репертуарі, і вони переважно які: російська класика, українська, своя?
Ігор Крикунов: 12 пьес. У нас драматургия разная, и от классики (Лесков «Очарованный странник»), и есть у нас и последняя премьера украиноязычная «Циганські ночі» ( там и Гарсиа Лорка присутствует, и Лина Костенко, и Пушкин.). В этом году нам 25 лет, 25 сезон.
Андрій Куликов: Маємо запитання від слухача. Чому в ромів у музиці відсутні духові інструменти?
Ігор Крикунов: Ну как это, о чем вы говорите? Возьмите Балканский регион, возьмите фильмы Кустурицы, послушайте там цыганскую музыку, там полностью построено на духовых инструментах. Здесь так принято – Украина, Россия, вот эта половина, здесь гитара и скрипка, вот наши природные инструменты. Но в Балканском регионе цыганская музыка вся духовая, плюс еще аккордеон.
Андрій Куликов: На яку виставу ви порекомендуєте мені сходити і Любомиру Ференсу, щоб отримати найсправедливіше враження про вас?
Ігор Крикунов: Я бы посоветовал «Циганські ночі». Нашу последнюю работу.
Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.