Спілкуємося з правозахисником та координатором проектів Міжнародної громадської організації „Freedom House” Зоряном Кісем та представником громадської організації «Точка опори» Тимуром Левчуком. Говоримо про те, чи можуть день закоханих в Україні вільно святкувати представники спільноти ЛГБТ.
Анастасія Багаліка: Чи можуть вільно і безпечно святкувати День Валентина представники ЛГБТ спільнот? Чи достатньо толерантні українці до представників спільноти?
Зорян Кісь: Ми це намагалися перевірити у липні минулого року, коли провели соціальний експеримент. Ми ходили по вулицях, взявшись за руки. Це все знімала прихована камера. Ми побачили, що десь 95% людей реагували спокійно, хоча були здивовані. Вони реагували без агресії, не так, як ми бачили на аналогічному експерименті в Росії. Але нам дісталося від групки малолітніх праворадикалів, які залили нас газом і почали бити.
Олексій Бурлаков: А як вони готувались до цього, це ж треба було вистежити якось?
Зорян Кісь: Ми зустрілись на Хрещатику і вони до нас підійшли, почали спілкуватись, тому що вони працюють в таких групках і у них є традиція патрулювати місто і шукати собі жертв.
Анастасія Багаліка: Рівень толерування публічних проявів представників ЛГБТ не завжди однаковий стосовно різних складових цієї абревіатури. Пари-геї можуть очікувати на більш агресивну реакцію, ніж лесбійки чи трансгендери. На скільки це важливо?
Зорян Кісь: Так, це правда. Але гей-пара може розраховувати на насилля, а лесбі-пара може наражатись на сексуальне домагання. Тому що чоловік думає, що ось я зараз підійду, розправлю плечі і тепер вони дві — мої.
Тимур Левчук: Мабуть, це пов’язано з тим, що наше суспільство досить традицій, консервативне і патріархальне. Провідна роль належить чоловікам і вважається, що гей-пара ганьбить чоловічу половину суспільства. А лесбійки просто розважаються і ніяк не загрожують суспільному укладу. Це стереотипи, з якими треба боротися.
Анастасія Багаліка: Ті пари представники ЛГБТ, якщо захочуть бути у День Валентина разом, публічно проявити свої почуття, яким буде рівень агресії до цих пар?
Тимур Левчук: Я думаю, що ми таких пар не зустрінемо.
Зорян Кісь: Тому що вони знають, що буде якесь насилля. Можуть побити, а можуть і не побити. Але навіщо ризикувати. В результаті гей-пари можуть піти тільки в гей-клуб. Але це тільки підтвердження стереотипу, що геям треба тільки секс і сходити в гей-клуб. Але в такому суспільстві багато хто не може дозволити собі нічого іншого.
Анастасія Багаліка: Тобто суспільство свідомо заганяє гей-пари у гетто.
Тимур Левчук: Абсолютно правильно. У мене були розмови з представниками київського “Правого сектору” і вони казали, що вони ж не нападають на наші клуби. Сидіть собі і ніяк себе не проявляйте.
Олексій Бурлаков: Як ви ставитесь до дня закоханих?
Тимур Левчук: У цей день почались наші стосунки. Сьогодні ми відзначаємо 4 роки, відколи ми разом. А з точки зору самого свята, як це позиціюється в суспільстві, то звичайно, це насамперед свято, яке пов’язано з маркетингом. Багато представників ЛГБТ спільнот вважають, що приймати це свято — це приймати для себе гетеросексуальну модель світу. Тому що це свято виникло як модель гетеросексуальних стосунків. Це християнське свято, а церква дуже погано ставиться до представників ЛГБТ.
Анастасія Багаліка: Але у світі є прогрес.
Тимур Левчук: Так, англіканська, шведська і лютеранська церкви уже реєструють шлюби. Християнство і ЛГБТ – це не питання, що говорив чи не говори Ісус, а питання того, як це варто трактувати.