Медики під ВРУ вимагають захисту галузі охорони здоров’я, — Сергій Сівак

Говоримо про сьогоднішній захід, а також і про досвід роботи та ситуацію з медициною в зоні АТО.

Дмитро Тузов: Як пройшла ваша ротація в Станиці Луганській, де ви працювали анестезіологом в місцевій лікарні?

Сергій Сівак: Загалом пройшла спокійно. Мої друзі і я, мабуть, їдучи туди переживали, бо це означало зміну буденної обстановки, яка супроводжує нас в місцях проживання і роботи. Перебування в зоні АТО — це певний адреналін і зміна звичної обстановки. Я — спокійна та врівноважена людина, мені до стресових ситуацій не звикати. Мій фах вимагає швидкої орієнтації в будь-якій ситуації. Перебування в зоні АТО збагатило мене життєвим і професійним досвідом, а також новим баченням проблем, які існують в нашій державі.

І сьогодні я в Києві з кількох причин. Основна — це та, що зараз люди збираються біля стін ВРУ, а збори присвячені бажанню громади, профспілки медичних працівників нашої країни висловити громадянську позицію тим недолугим реформам, які, на жаль, пропонує наш уряд і який намагається проштовхнути діюча влада.

Дмитро Тузов: У медиків є якісь вимоги?

Сергій Сівак: Так, вони прості. Громада не проти проведення медичної реформи, але вона проти вигляду, в якому вона проводиться. А вигляд абсолютно простий: забрати фінансування з медицини, з освіти, зменшити наповнення Пенсійного фонду і почати економити. Хоча ця економія, що держава економить на соціальних видатках, прослідковується давно.

Дмитро Тузов: Уляна Супрун постійно говорить, що метою реформи є те, що гроші ходять за пацієнтомю

Сергій Сівак: Не зважаючи на те, що я медичний працівник, але за мною не ходять гроші, за вами в тому числі також. Гроші будуть оплачуватися за послугу, яку надано медичним працівником пацієнтові. Але це все теоретичні речі.

Я скажу, що проблему медицини в зоні АТО протягом чотирьох років ніхто не хоче вирішувати, а там живуть наші громадяни. І кожний громадянин України, його життя і здоров’я — це беззаперечна цінність, якою повинна опікуватися державна машина.

Якщо, до прикладу, в Станично-Луганській центральній районній лікарні на сьогодні залишилося десять лікарів, в минулому працював повний штат — 40-50, можете уявити, в якому вигляді медична допомога. І нами, волонтерами, ці «дірки» були закриті.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.