Місцеві громади можуть забезпечити лікаря у селі гідною зарплатою, — активіст

Сімейний лікар та громадський активіст Євгеній Гончар — про те, що згідно з новим законом №3312-д, який напередодні ухвалила ВРУ, випускникам-бюджетникам медичних вишів не обов’язково буде відпрацьовувати в сільській місцевості 3 роки після закінчення навчання в медичних закладах.

У студії працюють журналісти «Громадського Радіо» Едуард Лозовий та Євген Павлюковський.

Євген Павлюковський: Я знаю, що проблему відпрацювання ти відчув на власному досвіді. Наскільки це гостро зараз стоїть перед випускниками-бюджетниками українських вишів?

Євгеній Гончар: Насправді, законопроект № 3312-д скасовує цю норму тільки для тих студентів, які будуть вступати у 2017 році. Це значить, що реально він почне працювати з 2023 року. Ця проблема досі залишається. Студентство і лікарі очікують, що Конституційний суд поставить у цьому питанні крапку у найближчі кілька місяців та винесе свій справедливий вердикт і пояснить, чи країна рухається по вільному європейському шляху або ми будуємо гібридний комунізм з примусовою працею.

У мене є багато знайомих колег, які були направлені в сільську місцевість. Так вийшло, що я був направлений у Київ сімейним лікарем. А знайомі розповідають мені жахливі речі. Держава зараз зовсім не забезпечує ні житлом, ні соціальними пільгами.

Едуард Лозовий: У цьому законопроекті є добра новина, що непотрібно відпрацьовувати, але міститься і прихована погана новина. Там надаються преференції при вступі до вишу на бюджетні місця студентам, які укладуть угоду — і це знову таке ж кріпацтво. І що ж це за забезпечення надається: освітлення, опалення, житло?

Євгеній Гончар: Зараз навіть формально цього забезпечення нема. Раніше було, начебто, зараз вже рік чи два як відмінено. З приводу цього законопроекту, я вважаю, що це дуже негативна норма. Людина укладає договір, і тільки через 6-8 років має почати виконувати його. За цей час 100% у неї змінюються життєві обставини.

Як мені сказали у відділі однієї лікарні, 98% лікарів, які приходять працювати, намагаюся зіскочити з цього. Є певні підстави: вагітність, шлюб за певних обставин та інші. Зараз вийде так, що зі 100 абітурієнтів, які заключать договір, 50 з них знайдуть підстави, щоб не відпрацьовувати. Але вони вже поступили і, скоріш за все, поступлять не по об’єктивних причинах.  Я вважаю, що це неправильно.

Євген Павлюковський: А скільки серед ваших колег справді йшли і відпрацьовували ці норми?

Євгеній Гончар: Є частина, що відпрацьовує. 100% з них намагаються зіскочити з цього. Комусь вдалося, комусь ні. У мене в поліклініці в Києві з 9 сімейних лікарів, що мали вийти на роботу, вийшло лише 4: 5 з них знайшли якісь підстави і звільнилися.

Едуард Лозовий: А є позитивні приклади, коли молодий спеціаліст приїхав у глухомань на роботу, — а там йому хату, корову, дрова — тільки лікуй?

Євгеній Гончар: Мені такі випадки невідомі. Але колись місцевий чиновник казав мені, що вони дуже чекають в село молодого лікаря, можуть дати все, про що ви кажете. Але як насправді — невідомо. І зараз йде реформа децентралізації. Згідно цієї концепції первина ланка медицини — сімейні лікарі, дільничні терапевти, педіатри мають фінансуватися громадами. І в них дійсно є ці кошти, і вони не настільки великі. Якщо брати в першому наближенні, молоді лікарі могли б працювати в селі за умовно 10 000 гривень. Якби їм запропонували таку зарплату, частина з них погодилася б і поїхала, або б так сильно не намагалися зіскочити. Сімейний лікар обслуговує від 1500 до 4000 населення. Якщо взяти з податків місцевих мешканців навіть двадцять гривень, у них буде сімейний лікар на цю громаду.

Євген Павлюковський: Яка зараз зарплата у лікарів, які потрапляють за програмами розподілення на відпрацювання у сільську місцевість?

Євгеній Гончар: Від 1900 до приблизно 2000 гривень. У мене є офіційна відповідь МОЗ — здається, 2054 гривні. У Києві це на 100-200 гривень більше. Теоретично місцеві громади можуть їх підвищити. Але мені така практика невідома.

Едуард Лозовий: Примусовий розподіл стоється лікарів вузького спрямування?

Євгеній Гончар: Примусовий розподіл і примусова праця стосуються абсолютно усіх, хто навчався на бюджетній формі навчання. Але що таке три роки відпрацювати в селі сімейним лікарем, а що — хірургом в центральній київській лікарні.

Тут є інша проблема. Це стосується громадян і пацієнтів. Розподіл спеціальностей: хто стане сімейним лікарем, а хто хірургом — не є об’єктивним. Нема практики, що найрозумніші стають хірургами або спеціалістами з високою ціною на помилку.

Вузькі спеціальності для бюджетників є тільки поза Києвом. В Києві майже нема вузьких спеціальностей для молодих лікарів. Це відбувається через те, що Департамент охорони здоров’я просто приховує ці вакансії. У мене є певний досвід спілкування з ними. Кожна вакансія коштує грошей. Я не хочу обвинувачувати, але існує думка, що головні київські лікарі та певні чиновники продають вакансії. Вузька престижна вакансія коштує від 1000 до 20000 доларів.  

Едуард Лозовий: У тому, що укладають такі угоди нема тут корупційної складової?

Євгеній Гончар: Більшість студентів намагаються якось вирішити ці питання. Якщо нема законних підстав, намагаються їх знайти. Я знаю людей, які одружувалися на людях з інвалідністю чи фіктивно на військовослужбовцях, щоб оминути це. Проте є ситуації, коли можна заплатити кошти. Юристи розповідають мені, що деякі виші позиваються до молодих лікарів та пропонують їм заплатити половину. Ціна питання: 100-200 000 гривень. Їх треба буде повернути державі, якщо ти не відпрацював три роки. Не до всіх студентів. Умовно кажучи, зі ста студентів, які кинули відпрацювання, позиваються до 5-20.

Євген Павлюковський: Що у такому випадку роблять випускники, якщо їм повідомляють, що виш буде позиватися?

Євгеній Гончар: Мені відомі випадки, що суди вигравали. Починалося виконавче провадження, арештовували майно. У одного студента арештували майно — квартиру, але він в цей час був у Польщі і працював лікарем. І зараз три роки він не може заїхати в Україну, бо якщо він заїде, його не випустять, бо на ньому борг в 200 000, квартиру продати не можуть, бо там живе хтось із його родичів.

У студентів або молодих лікарів є два варіанти. Або заплатити, якщо їм це пропонують, «кешем», або піти до суду, заплатити адвокату:шанси є виплатити тільки стипендію або певну частину.

Євген Павлюковський: Можна говорити про те, що у сільську місцевість потрапляють кваліфіковані лікарі?

Євгеній Гончар: Потрапляє будь-хто: і дуже розумні студенти, і дуже нерозумні. Але точно туди не потрапляють люди, в яких є гарні знайомства.

Наскільки мені відомо, нова команда МОЗ працює над питанням удосконалення розподілу і працевлаштування молодих лікарів. Там планують вводити електронний реєстр, електронні принципи розподілу і також те, щоб кожна територіальна громада пропонувала умови, на які зголоситься їхати молодий лікар.