Гість — експерт з прав людини та пенітенціарної системи Дмитро Ягунов.
Дмитро Ягунов: Така практика нагадує практику радянських часів, коли у ГУЛАГу, а потім і на його прикладі, була створена величезна напівприватна в’язнична імперія, метою якої було залучення людей до безоплатної рабської праці, нерідко смертельної, як свідчить історія. З одного боку, можна нагадати, що ця праця була абсолютно нерентабельною, і держава ще дуже дорого приплачувала за цю працю. Треба було витрачати великі гроші на транспортування, на охорону цих людей, на підвищення якості праці тощо.
У сучасному світі відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України у нас засуджені мають право на оплачувану працю згідно з законодавством про працю. Усе, що стосується умов праці у вільному суспільстві, має поширюватись і на в’язничну працю. Наша держава намагається цього притримуватись.
Головними принципами міжнародних документів є те, що праця ув’язнених має бути оплачувана, має не відрізнятись за умовами соціальних гарантій від праці вільних найманих працівників і бути максимально корисною частиною соціальної реабілітації підготовки ув’язненого до життя у вільному суспільстві. І головне — праця не може застосовуватись як покарання і має бути позитивним елементом внутрішнього режиму. Але та система, яку хоче впровадити Росія, має безпосереднє відношення до умовно-планових показників, які можна накручувати, РФ дуже ризикує навіть на формальному рівні відійти від міжнародних стандартів і створити сучасну ГУЛАГівську імперію, пов’язану зі збільшенням кількості ув’язнених та погіршенням умов їхньої праці.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS