«Громадське радіо»
Андрій Куликов: Ви ініціаторка розфарбовування під’їздів? Як розмальований ваш?
Леся Вакулюк: Поки що стіни мого під’їзду розмальовані не повністю, але мешканці вже починають замислюватись, що треба самим щось робити, якщо не подобається вигляд їхньої домівки, зокрема, під’їзду.
Андрій Куликов: Ви малюєте на стінах, а що каже ЖЕК?
Леся Вакулюк: Я давно чекаю ЖЕК, щоб він прийшов і щось пофарбував, і навіть ходжу до нього періодично та чую тільки обіцянки.
Андрій Куликов: Дайте нам уявлення про кольорову гаму вашого під’їзду?
Леся Вакулюк: Я почала з дверей ліфту — там яскраво-зелені і яскраво-червоні кольори, крім того на своєму поверсі зробила красу, тепер дійшла справа до стін під’їзду загалом — там скрізь яскраво.
Андрій Куликов: Яка фарба краще тримається?
Леся Вакулюк: Звичайна фарба для стін, слава Богу, тримається, ніхто поки що не розмалював, були тільки спроби відірвати наклеєні квіти, але я все налагодила знов.
Тетяна Трощинська: Хтось приєднується до вашої акції?
Леся Вакулюк: Мої друзі приєднуються, вони хочуть розмалювати і свої під’їзди.
Андрій Куликов: Можна заснувати тепер київську традицію: коли йдеш в гості, замість закуски і випивки, дарувати баночку фарби.
Леся Вакулюк: Так, над цим потрібно замислитись. Я не думаю, що я якась особлива, навпаки, намагаюсь приховувати те, що працюю на телебаченні. І коли фарбую стіни, виглядаю трохи інакше.
Андрій Куликов: У 2014 році була кампанія «Розфарбуй Україну в синьо-жовтий». Ви брали в ній участь?
Леся Вакулюк: Я не думаю, що патріотизм потрібно проявляти аж так, та, з іншого боку, я вважаю, що місто має виглядати цілісно, і має бути група людей, яка буде дбати про образ цього міста. Власне, ми теж маємо долучатися, і якщо починати зі своїх сходових майданчиків, то це крок до виходу на вулиці, а з вулиць — на майдани.
Адже можна обурюватись, а можна встати і щось робити.
Я взагалі виросла у приватному будинку, і я звикла наводити лад не тільки у своїй оселі, але й навколо неї.