Фото: Громадське радіо
Гість ефіру — нейрохірург Андрій Гук.
Дмитро Тузов: Цього тижня парламент не прийняв закони, пов’язані з медичною реформою. Чи робите ви з цього трагедію?
Андрій Гук: Драма почалася, трагедії ще немає. Реформа вкрай необхідна. Жоден закон, який стосується реформи, крім одного за діяльність каденції Верховної Ради, не був прийнятий.
Я думаю, що пауза, яка виникла, триватиме не більше двох тижнів. Зараз створена робоча група для того, щоб напрацювати ті законопроекти, які будуть прийняті до першого липня.
Наталя Соколенко: Якщо ми говоримо про нейрохірургію, то як проглядається цей сегмент медицини у цих реформаторських законах? Буде прогрес? Чи ви бачите проблемні речі?
Андрій Гук: Жоден прогрес не буває без проблем, але нам треба все зробити, щоб жодним чином не постраждав пацієнт. Завдання реформи — пацієнт протягом години після гострого захворювання має бути доставлений до того лікувального закладу, де були всі необхідні ліки, витратні матеріали.
Дмитро Тузов: Чи можна законодавчо зобов’язати депутатів лікуватися в Україні?
Андрій Гук: Це буде обмеження свобод. Вони ж лікуються за свої кошти. За державні кошти ми не маємо права лікувати їх за кордоном.
Наталя Соколенко: Коли реформа може стати реальністю? Чому так мало про це говориться?
Андрій Гук: Середній термін перебування на посаді міністра охорони здоров’я у нас менше року. Не було зроблено основного, не було проведення кампанії залучення медичних працівників.
Сила реформи в тому, що знімається різниця між приватними і державними закладами охорони здоров’я. Держава покриває тільки 30% від тарифу приватної клініки. 70% вам треба буде платити.
Дмитро Тузов: У вас є надія, що до 1 липня Верховна Рада прийме закони. Мені здається, що у парламенті скоро почнеться курортний сезон.
Андрій Гук: Зараз медична спільнота буде серйозно об’єднуватися. Ми не відпустимо парламент, поки не буде прийнята реформа.
Наталя Соколенко: Є серед пропозицій гарантії того, що лікарні будуть забезпечуватися матеріалами і ліками?
Андрій Гук: Прописано таким чином, що обов’язково на законодавчому рівні повинні бути встановлені тарифи медичної допомоги. По-іншому їх можуть трактувати тільки за угодою з пацієнтом.
Ви знаєте достеменно, скільки у нас населення?
Якщо ми знаємо чітку тарифікацію медичної послуги, кількість населення, ми зрозуміємо, скільки послуг потрібно, наприклад для Києва. Це все розплановується наперед. Якщо гроші у закладу закінчилися, то його дофінансовують.
На жаль, в законопроекту від МОЗу цього немає, але ми працюємо з депутатами, щоб внести правки.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.