«Громадське радіо»
Спілкуємося з журналісткою Deutsche Welle Катериною Луцькою, яка перебуває в Луганській області. Катерина розповідає про ситуацію навколо пункту пропуску у Станиці Луганській, настрої місцевих жителів та допомогу міжнародних організацій по відбудові зруйнованих помешкань у місті Попасна та селищах Золоте та Болотне Луганської області.
Євген Павлюковський: Катерино, нам відомо, що ти вже побувала в місті Попасна та деяких селищах Луганської області. Що тобі вдалося побачити і яка там ситуація?
Катерина Луцька: Ми їздимо різними містами на Сході завдяки Агентству ООН у справах біженців. Ми відвідуємо населені пункти, де Агенство ООН у справах біженців надавало або в даний момент надає допомогу місцевому населенню. Ми вже побували у Станиці Луганській, де знаходиться єдиний у Луганській області пункт пропуску з окупованої терористами території Луганської області. Цей пункт виглядає як звичайний митний пункт пропуску на кордоні між країнами. Люди перетинають його пішки. Усіх, хто проходить через пункт пропуску, перевіряють українські прикордонники. Але щоб пройти такий контроль, люди змушені вистоювати у величезних чергах.
На думку людей, з якими ми спілкувалися, існування цього пункту пропуску є досить важливим і необхідним. Адже пункт дозволяє звичайним цивільним людям налагодити зв’язки між вільною і окупованою територією. Але більшість людей висловлюють обурення і нерозуміння щодо ситуації з постійними чергами.
Ми також спілкувалися з людьми, які прийшли з території ЛНР. Вони кажуть, що там ситуація відносно спокійна, але все дуже дорого, в російських рублях. Більшість людей також говорили про те, що з нетерпінням чекають звільнення окупованих територій.
Євген Павлюковський: Тобто ситуація з чергами на цьому пункті перетину перманентна і черги зберігаються постійно
Катерина Луцька: На самому пункті перетину нам пояснили, що черги в той момент були зумовлені тим, що підійшли автобуси з людьми і що в пообідню пору черги дещо менші. Але самі люди говорять інше. Кажуть, що черги починаються з 8 ранку і продовжуються після обіду.
Анастасія Багаліка: Нам відомо, що на Луганщині збираються відкривати новий пункт пропуску. Можливо, це буде у селищі Золоте. Чи є інформація про те, де саме він може бути?
Катерина Луцька: Ми були у селищі Золоте 3, але там дуже незручна територія для відкриття пункту пропуску. Такі пункти будуть корисні там, де є наближені великі населені пункти. Адже всі ці відстані людям доводиться долати пішки і нести на собі великі валізи з продуктами, які вони купують на вільній українській території.
Також ми були у селах Болотне і Болотне 2 – це дуже віддалена місцевість, до них ведуть лише ґрунтові дороги. В цих селах проживає приблизно 20-30 людей похилого віку. Крім міжнародних організацій і Червоного хреста їм ніхто не допомагає. Люди у цих селах опалюють свої будинки дровами, які раніше вони знаходили в місцевих лісах. Сьогодні через масштабні замінування цих територій люди позбавлені можливості заготовлювали дрова.
Євген Павлюковський: Чи можеш ти оцінити масштаби руйнувань, спричинених обстрілами цих територій? Що вже вдалося відновити, а що ще потребує відновлення?
Катерина Луцька: В Станиці Луганській багато будинків місцеві жителі вимушені відновлювати виключно своїми силами. Буквально біля самого пункту пропуску і досі знаходиться величезний житловий квартал, що був повністю зруйнований. Багато людей в селах Луганської області продовжують жити в зруйнованих будинках, бо не мають коштів на відновлення. Особливо така ситуація стосується пенсіонерів, які не можуть провести ремонтні роботи за рахунок власної пенсії. Така люди можуть розраховувати лише на допомогу міжнародних організацій. Допомога від української влади надходить лише у вигляді будівельних матеріалів за умови, що вони мають бути використані протягом 4 днів після отримання. За такий час люди не встигають ними скористатися, адже вартість будівельних і відновлювальних робіт може коливатися в межах 5-7 тисяч гривень. Таких коштів люди не мають.