Громадське радіо
Тарас Поздній: До Евересту я йшов близько двох років. Починав з нижчих вершин, щоб набирати висоту поступово – Кіліманджаро, Мера-пік, Айленд-пік, Конкагуа, Манаслу (її підкорили без шерпів та без кисню).
Шерпи – національність, що емігрувала з Тибету в Непал приблизно 500 років тому. Вони живуть на висоті від 3400 м, здебільшого працюють висотними гідами при сходженнях на Еверест та інші шести-, семи- та восьмитисячники. Мають будинки для ночівлі туристів, магазини, добре спілкуються англійською. Кожен з нашої групи мав для допомоги одного шерпа.
Вікторія Єрмолаєва: Як довго триває сходження на вершину?
Тарас Поздній: Ми планували, що експедиція триватиме 60 днів. Впоралися за 45.
Дорога до базового табору Евересту займає 9 днів. Декілька днів провели там. Аби організм пристосувався потрібно ходити у так звані акліматизаційні виходи: ходили ночувати на висоту 6100 м, потім дві ночі на 6400 м. Тоді спускалися на кількаденний відпочинок знову у базовий табір. Піднімалися до 7000 м, спускалися . Але вже не у базовий табір, а в Намче-Базар. З базового табору ми полетіли туди вертольотом, щоб зекономити сили. Хоча Намче-Базар розташований на висоті 3400 м, а базовий табір на 5300 м, але саме на 3400 м організм відпочиває значно краще. Пробули там 5 днів, повернулися на базовий табір і йшли на Еверест.
Підйом тривав 4 дні. За перший день піднялися з базового табору у другий табір на висоту 6490 м. Тоді третій табір 7100 м, четвертий – 7900 м. Прийшли туди о 14:00 і о 18:00 почали збиратися до виходу. О 20:00 вийшли на штурм і о 9:10 були на вершині. Тобто йшли 13 годин, всю ніч. На вершині Евересту пробули хвилин 20 і почали спуск.
Про що я думав вночі під час сходження? Думав. що треба не заснути. А так, то нічого не думалось. Ніч, видно лише на відстань світла від ліхтарика. От коли почало світати і стали вимальовуватися пейзажі гір, тоді нічогонедумання почало розбавлятися спогляданням навколишньої краси.
Вікторія Єрмолаєва: Яка там температура повітря?
Тарас Поздній: Хвилин 10 погода на вершині була гарною і раптом різко зіпсувалась. Налетів вітер, сніг. Враховуючи силу вітру, думаю було градусів -55. Гарна погода на Евересті – це, коли -30 і немає вітру.
При таких температурах головне не простудити горло. Ніс теж пересихає, бо повітря дуже сухе. Дихати треба через баф.
Кисневу маску почали одягати вже на висоті 7000 м+. Балон важить до 5 кг, тримали їх в рюкзаках.
Альпіністи несуть не багато, до 10 кг. Основну вагу несуть шерпи: два резервних балони для альпініста, два балони для себе і спорядження.
Вікторія Єрмолаєва: На спуску у вас почалися проблеми зі здоров’ям. Що трапилося?
Тарас Поздній: Основною проблемою стала моя сніжна сліпота. Почався ураган, здійнявся сильний вітер, сніг заліплював скло маски і ззовні, і зсередини. При -55 протерти її не вдалося. Хотів одягнути сонцезахисні окуляри. Маску здуло, окуляри заліплювало так само. Ми спускалися крутим хребтом і треба було чітко бачити кожен крок. Варіантів було два: йти в окулярах через які нічого не бачиш і тому має великий шанс зірватися, або зняти їх, дивитися куди йти, але при цьому травмувати собі очі. Тому спускався без маски і без окулярів.
До четвертого табору дійшов ще більш менш. Там серед ночі прокинувся і відчув різкий, сильний біль в очах. Було темно, тому не розумів бачу я щось чи ні. Наступного дня, коли спускалися до третього табору, зрозумів, що на очах сніжна сліпота. Проходив лише 10-30 м, потім дивитися не міг, закривав очі, як міг, так масажував. Пекли, ніби в них перцю всипали. Коли відкривав, то спочатку наводив різкість по своїх черевиках, проходив 10-30 м і знову та ж процедура. І так з висоти 7900 м до 6400 м.