Національний науковий центр Польщі може фінансувати дослідження в Україні

Представництво Польської Академії наук в Києві організувало в Міністерстві освіти та науки України семінар з освітньої політики за участю Міхала Каронського – екс-голови ради Національного наукового центру Польщі, розташованого у Кракові.  10 тисяч наукових проектів у Польщі вже профінансовано цією інституцією з моменту заснування. Молоді українські науковці тепер також можуть розраховувати на фінансову підтримку їх фундаментальних досліджень.

З Міхалом Каронським розмовляла Оксана Харькова.

 

Оксана Харькова: Польща пройшла через схожі труднощі в розвитку наукової сфери та вже досягла великих успіхів за напрямом конкурсної підтримки наукових проектів. Як ви гадаєте: чи може бути використано ваш  досвід в Україні? Чи все-таки нам слід шукати свій шлях розвитку?

Міхал Каронський:  Я не думаю, що Україна має шукати якісь інші шляхи, бо, наприклад, Польща з 2010 року фактично пішла шляхом , який вже був розроблений в інших західних країнах. Це шлях створення Агентства, яке розподіляє кошти держави серед науковців, що працюють над конкретними проектами. І цей шлях, який ми почали в 2010 році, був дуже успішний в Польщі. Національний науковий центр в Польщі створений за тим самим принципом, що і Європейська дослідницька палата. Вони мають абсолютну незалежність від рішень керуючих органів і самі приймають рішення: як і в яких обсягах фінансувати ті чи інші дослідницькі наукові проекти.

Оксана Харькова: Як вплинув вступ Польщі до ЄС на розвиток польської науки?

Міхал Каронський: Це доволі складне і широке питання. З одного боку ми дуже пишаємось тим, що  ми вступили до ЄС, що нам дає змогу інколи брати участь в спільних проектах країн – членів ЄС. З іншої сторони – хотілося б підкреслити те, що на наукові дослідження в Польщі скеровано до 5% ВВП країни і це досить маленький відсоток в порівнянні з тими країнами, з якими ми є членами одної Європейської спільноти.

Оксана Харькова: Щороку сотні мільйонів євро витрачає Польща на розвиток інноваційних стартапів.  Чи призвело це до росту конкурентоспроможності та інноваційності  польської економіки? Чи можна говорити про те, що вона базується на дослідженнях польської науки та польських вчених?

Міхал Каронський: Я дуже хочу звернути вашу увагу на те, що Національний науковий центр дає фінансування на суто наукові дослідження. Завданням цих проектів не є подальша імплементація в технології чи виробництво. Треба розуміти, що країна, яка не проводить базових досліджень має для себе  зрозуміти, що коли ці досліди не проводяться просто «наука заради науки», то потім дуже важко говорити про інновації. І це означає, що ця країна не йде нога в ногу з іншими країнами, які виділяють кошти на розвиток чистої науки. Ми розуміємо, що ті, хто приймає рішення про виділення грошей, наприклад політики, хочуть бачити результат тут і зараз. Але фундаментальна наука виглядає таким чином, що деякі її результати будуть використані, навіть, не за нашого життя, а в наступному сторіччі.

Найкращим показником активної співпраці українсько-польської науки є те, що в наших провідних вищих навчальних закладах працюють найкращі українські науковці і професори

Оксана Харькова: Яким чином створення єдиного Європейського освітнього простору вплине на розвиток університетської науки в Польщі. На що можна сподіватися українцям?

Міхал Каронський: Я так розумію, що йдеться про ті можливості, які відкриваються для польських вищих навчальних закладів в момент, коли відкриті європейські кордони? Це дає нам величезні можливості у співпраці з  нашими закордонними партнерами. Але трохи прикро з того приводу, що Польща не має такої кількості іноземних викладачів і студентів з інших країн, яку хотілось би мати. Нам треба ще розвиватися в цьому напрямку. І треба ще наголосити на тому, що за останній період Національний науковий центр  профінансував працю і перебування в Польщі понад 100 дуже цікавих молодих науковців з інших країн світу. І зараз є також можливість долучатися до проектів, які фінансуються Фундацією Макса Планка. Вона теж є величезним джерелом фінансування наукових досліджень і розробок. Ще маю наголосити на тому, що в Києві є постійне представництво Польської Академії Наук, яке весь час займається активною підтримкою співпраці українських та польських наукових академічних установ. Я мав можливість під час свого теперішнього візиту розмовляти з директором представництва паном Генріхом Сабчуком на тему того, що треба створювати такі спеціальні центри для розвитку науки в Україні. Використовувати те обладнання і ті можливості, які зараз є в Польщі. Підписувати порозуміння не тільки на рівні Міністерств, а й на рівні самих навчальних закладів. Це необхідно  для того, щоб могли відбуватися спільні дослідження та старт для наукових публікацій. Пам’ятаю 1989 рік. Як нам бракувало апаратури, фінансування. Як тяжко приходилося молодим науковцям в таких умовах . І тепер, коли я дивлюсь на Україну,- мені дуже хочеться, щоб українські молоді науковці та українська академічна фундаментальна наука могли скористатися тими напрацюваннями, які ми вже маємо. І нашою підтримкою, яку ми можемо надати.

Оксана Харькова: При багатьох університетах в Україні створено україно-польські центри науки і культури. Вони діють вже не перший рік. Але чи можна говорити про рішучі позитивні зміни?

Міхал Каронський: Мені здається, що найкращим показником активної співпраці українсько-польської науки є те, що в наших провідних вищих навчальних закладах працюють найкращі українські науковці і професори. Вони мають можливість скористатися тим величезним досвідом, який має Польща в наукових і педагогічних розробках.

Оксана Харькова: В Україні та Польщі розвиток та підтримка науки поставлена зовсім на різні щаблі. Як вона фінансується в вашій країні? Який відсоток фінансового забезпечення бере на себе держава? Що мотивує інвесторів долучатись до цього процесу?

Міхал Каронський: Треба наголосити на тому, що в Польщі фінансування науки та вищої школи відбувається повністю за рахунок держави. В статути деяких вищих навчальних закладів фінансування досліджень вже включено. Воно розподіляється потім на відділи, кафедри. Потім кошти розподіляють на купівлю обладнання, яке потрібно для виконання цих наукових пошукових проектів. Другим напрямком такого фінансування є діяльність Національного наукового центру. Ми виділяємо кошти безпосередньо на дослідження в тій чи іншій науковій установі. 40% тих коштів, що було виділено,  наукова установа забирає собі і може розпоряджатися на свій розсуд. Інша частина йде безпосередньо на дослідника та групу, що займається цими науковими дослідженнями.

Ще одним напрямком фінансування є підтримка, яку ми отримуємо з Європейського союзу.  І це може відбуватися не на центральному рівні, а з допомогою регіональних фондів

Оксана Харькова: Що є пріоритетом в діяльності Вашого Центру ?

Міхал Каронський: У нас немає якихось конкретних пріоритетів з точки зору галузі науки. Коли до нас звертається група науковців з проханням підтримати ту чи іншу тематику дослідження ми як Рада даємо завдання нашим дослідникам: польським або європейським з найкращим рівнем обізнаності в цій галузі науки оцінити проект. Якщо вони роблять висновок, що цей проект вартий, аби його профінансувати – ми його фінансуємо. Єдиним пріоритетом для нас є фінансування молодих науковців. Понад 50% фінансування від Національного наукового центру отримують вчені, вік яких не досяг 35 років.

Оксана Харькова: З якими проблемами доводиться стикатися Вам в роботі Центру? І які шляхи їх вирішення Ви знаходите?

Міхал Каронський: У нас було дуже багато проблем. Ми були першими, хто проходив цей шлях. Це був перший випадок, коли недержавна установа знаходилась не в столиці, Варшаві, а в Кракові.  І як ви вже зрозуміли: ми починали фактично на порожньому місці. У нас не було працівників. Не було досвіду роботи в цьому напрямку. За останні 6-7 років у нас вже 120 працівників. Ми маємо бюджет 300 млн Євро. Ми профінансували 10 тис. проектів фундаментальної науки. Але найважливішим для нас було те, що коли ми створилися і почали діяти, наукова спільнота мала вірити в нашу об’єктивність. У нас немає якихось пріоритетів, ми не фінансуємо когось, бо він нам сподобався. Ми фінансуємо виключно ті проекти, які мають величезну наукову цінність і потім будуть ще використані безпосередньо послідовниками, які можуть зайти на наукові сайти, прочитати абсолютно безкоштовно короткий зміст дослідження і результати та використовувати це у своїй роботі.

Оксана Харькова: Чи цікава Центру співпраця з українськими колегами і чи реалізуються наразі спільні проекти?

Міхал Каронський: Ті спільні проекти, які наразі реалізуються є прерогативою Міністерства. Ми сподіваємось на те, що спілкування з групою науковців, які  займаються зміною законодавчої бази, що стосується науки і освіти  буде плідним. Ми намагаємося передати свій досвід, сприяти тому, щоб в Україні виник таки самий Центр з фінансування фундаментальної науки як в Польщі, і як це відбувається в Європі. І наш візит з паном професором Возницьким до Києва теж буде сприяти подальшому розвитку всіх цих процесів і буде допомагати українській стороні долати всі труднощі, що виникатимуть на шляху реформування вищої школи та науки в належному напрямку.

Польща займає 24 місце в світі за національним доходом , а за розвитком науки є на 19 місці. Україна за національним доходом посідає 61 місце

Оксана Харькова: Як на вашу думку: чи можуть впливати адміністративні рішення на розвиток науки. Як от на кшталт поділ Міністерства освіти в Польщі. З відокремленням  науки та вищої освіти, чи вдалось переконати урядові структури в першонеобхідності  підтримки цієї галузі?

Міхал Каронський: В Польщі Міністерство освіти відокремлене від Міністерства науки. Були часи, коли вони були разом і це таж давало свій ефект. Наразі прийшли до висновку, що це відокремлення має під собою логіку. Міністерство не має займатися  розподілом коштів на наукові фундаментальні дослідження. Ці дослідження не мають бути сферою впливу будь-якого з Міністерств. Це повинні вирішувати самі науковці й такі установи, як Національний науковий центр. Фінансування повинні отримувати найкращі, найперспективніші проекти фундаментальної науки.  І Уряд має обов’язково фінансувати ті проекти, які є стратегічними для напрямку всієї країни. Але це стосується невеликої кількості досліджень, які мають вплив на безпеку, на ситуацію в країні.

Оксана Харькова: Як Ви оцінюєте українську науку? Чи є в неї майбутнє, на Вашу думку?

Міхал Каронський: Вчора на нашому семінарі прозвучали дуже цікаві цифри. Якщо ми говоримо про Польщу, то вона займає 24 місце в світі за національним доходом , а за розвитком науки є на 19 місці. Україна за національним доходом посідає 61 місце, а за розвитком науки – на 40 місці. І це означає, що в дуже тяжкій фінансовій ситуації українська наука розвивається гігантично. Якщо би держава мала можливість виділяти ще більше коштів на розвиток української науки – вона би давала ще більш вагомі результати, а ваше місце в світовому рейтингу було би значно вищим.

Я прекрасно розумію, що давати рекомендації та поради, коли країна має ті несприятливі умови, в яких вона перебуває ,- ми пам’ятаємо і про війну на Сході, і про економічну ситуацію,- не є тактовним.  Але слід пам’ятати, що країни, які знаходили можливість виділяти максимальну кількість коштів на наукові дослідження – досягали найкращих результатів в світовому історичному процесі. Чим більше фінансується фундаментальна наука – тим більше шансів, що ця країна буде розвинутою, успішною і займе чільні місця не лише в Європейських, але і в світових рейтингах.