Нас критикуватимуть за роботу над фільмом про Лесю Українку, — авторки

Про Лесю Українку знімуть кіно «Узлісся». Деталі розповідають авторки Юлія Сінькевич та Олександра Лавренчук

Ведучi

Євгенія Гончарук,

Андрій Куликов

Гостi

Юлія Сінькевич,

Олександра Лавренчук

Нас критикуватимуть за роботу над фільмом про Лесю Українку, — авторки
https://static.hromadske.radio/2017/10/hr_rankova-hvylya-17-10-13_sinkevych-lavrenchuk.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/10/hr_rankova-hvylya-17-10-13_sinkevych-lavrenchuk.mp3
Нас критикуватимуть за роботу над фільмом про Лесю Українку, — авторки
0:00
/
0:00

У студії Громадського радіо авторка ідеї фільму про Лесю Українку, генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич, та сценаристка Олександра Лавренчук

Андрій Куликов: Назва фільму «Узлісся». Наскільки це пов’язано з тим, що ви не хочете занурюватись у ліс, себто, «Лісову пісню»?

Олександра Лавренчук: Цей фільм буде трохи пов’язаний з «Лісовою піснею». Там буде така дихотомічна структура, і внутрішній світ ми хочемо показати через образи «Лісової Пісні».

Євгенія Гончарук: Який шматок біографії хочете взяти, якщо від-до? Чи це не буде щось таке лінійне?

Олександра Лавренчук: Це буде досить таке лінійне, хоча будуть відхилення. Ми взяли досить великий шматок, хоча нас всі застерігали з цього приводу, і ми просто вирішили пройтися її коханням як подорожжю у дорослішання. – Подорож від ідеалізму до реалізму у сприйнятті життя.

Євгенія Гончарук: Пані Кобилянська буде у сюжеті?

Олександра Лавренчук: Так, без неї не обійтися.

Євгенія Гончарук: Чому саме історія з Лесею Українкою? Досі не було гідної стрічки?

Юлія Сінькевич: Насправді так. Хоча для мене це виявилось абсолютним сюрпризом. Я думала, що такі фільми існують. Ідея виникла раптово, просто проїжджаючи в Грузії повз Сурамі, де вона і померла, ми з моєю співпродюсеркою їхали, розмовляли про кіно, культуру, про все, що відбувається, і вона каже: знаєш, ми зараз проїжджаємо повз Сурамі, тут померла Леся Українка, і я задумалась. Я працюю в сфері кіно, і не пам’ятаю жодного фільму. Дійсно, потім коли почала дивитись, шукати, то знайшла лише одну картину 1971 року, яка знімалась на кіностудії Довженка, і це все. Є документальні телевізійні фільми, які є частино якогось циклу, але жоден з них не розповідає історію Лесі Українки, її життя, біографію. Я думаю, що настав час показати це з сучасної точки зору.  

Андрій Куликов: У фільмі «Іду до тебе» була показана тільки одна історія кохання Лесі Українки, як писали тоді в рецензіях – трагічна історія кохання до революціонера, марксиста Сергія Мержинського. Автором сценарію був Іван Драч. До нього висловлювалися певні претензії, а саме, що там було недопоказано роль Лесі Українки як діячки революційного руху, а крім того перебільшено національні моменти. У вашому фільмі Мержинський присутній? Національні моменти перебільшені?

Олександра Лавренук: Мержинський присутній, і національні моменти певним чином будуть відображенні, тому що в них були розходження з цього приводу. Він був просто соціал-демократом, а вона була однією із засновниць української соціал-демократичної групи в Києві, і головне розходження було в тому, що соціал-демократи не збиралися підіймати національне питання, яке було дуже важливе для її групи. Тому це й була окрема соціал-демократична група. Це буде відтворено, але з більшим акцентом на особистому житті.

Євгенія Гончарук: Чи будете консультуватися з такими панянками як Тамара Гундорова, пані Агеєва, тими, хто спеціалізується на вивченні її творчості?

Юлія Сінькевич: Безумовно, ми плануємо. Просто зараз знаходимось на тій стадії, коли складаємо саму історію фільму, структуру і сценарій, але звичайно ми плануємо звертатись до експертів. Просто ми не хочемо показувати сирий матеріал, поки не будемо впевнені в тому, що вже готові, і можемо його показати цим людям. Але я хочу сказати, що нам страшно торкатись цієї теми. Леся Українка – це ікона для всіх нас. Показати правильно – це велика відповідальність. 

Андрій Куликов: Леся Українка для дуже багатьох – ікона. Я, наприклад, вважаю, що вона абсолютно видатна діячка літератури, перш за все, але не тільки. У вас є, так би мовити, поетична ліцензія на те, щоб подати свій образ. Наскільки ви передбачаєте вже зараз, що вас будуть за це критикувати?

Олександра Лавренчук: З самого початку, ще навіть коли не почала писати – передбачала це.

Юлія Сінькевич: І я теж. Ми передбачаємо, що, звичайно, коли торкаються життя таких людей, то у кожного є своє сприйняття, і, звичайно, ми впевнені, що буде і критика, будуть не погоджуватись з якимось моментами.

Андрій Куликов: А за що, за вашими відчуттями, будуть найбільше хвалити?

Юлія Сінькевич: Ми хочемо показати Лесю Українку як жінку, людину, наблизитись до неї як до людини, яка має відчуття, вади, емоції, а не зробити портрет ікони. 

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.