Наскільки українці готові боротися за вищу зарплату?

Які вимоги українців до своїх зарплат? Як на них вплинуло підняття мінімальної зарплати? У студії Громадського радіо — спеціаліст дослідницького центру HeadHunter Україна Катерина Криворученко.

Любомир Ференс: 3 200 гривень — мінімальна зарплата. Що змінилося з того часу? Ці 3 200 гривень задовольнили потреби українців?

Катерина Криворученко: 69% з опитаних негативно ставляться до того, що це відбулося. На думку наших громадян, це призведе до росту інфляції та збільшення безробіття. Деякі стверджують, що збільшаться виплати в конвертах. 23% наших співгромадян ставляться до цього абсолютно нейтрально. 8% громадян ставляться до цього дуже позитивно. Вони вважають, що це збільшить платоспроможність українців. Разом з тим, 75% опитаних взагалі не відчули цього збільшення. 21% громадян зрозуміли, що щось змінилося. Але у сегменті тих осіб, які відчули зміни, лише 51% громадян підняли зарплати. 20% громадян сказали, що в них зменшились зарплати за рахунок перерозподілу всього бюджету. Тому що ми прекрасно розуміємо, що підняття мінімальної заробітної плати автоматично впливає на бюджет — кількість працівників залишається, а бюджети на утримання збільшуються. Таким чином вже змінюється формат взаємовідносин. Наприклад, роботодавці оформлюють людей на півставки або переходять з працівниками на договірні відносини.

Любомир Ференс: Чи скресла крига на ринку праці? Скільки людей зараз претендують на одне місце?

Катерина Криворученко: Ситуація трохи покращилася. Ми говоримо про кінець 2016 року і початок 2017 року. На сьогодні кількість вакансій збільшилася на 40%, а кількість резюме збільшилася на 49%. Тобто наразі в Україні десь 3 людини претендують на 1 вакантне місце. Конкуренція є, але вона не є великою. Частково ринок праці виходить з кризової ситуації.

Любомир Ференс: Дуже багато людей хочуть виїхати за кордон. В чому проблема, якщо робочих місць стало більше?

Катерина Криворученко: Проблема в оплаті праці і, можливо, в умовах праці. Причини відтоку трохи змінилися за останні роки. Якщо раніше люди виїжджали у зв’язку з ситуацією в країні, то сьогодні їх мотивує бажання отримувати більшу зарплату. Найкращі зарплати в Україні пропонуються в Києві та в містах-мільйонниках. Серед лідерів — Дніпро, Харків, Запоріжжя.

Любомир Ференс: Наскільки люди готові йти до роботодавця і вимагати вищої зарплати?

Катерина Криворученко: 40% громадян не готові поступатися своїми правами і своїми запитами щодо зарплати. Вони готові тільки підвищувати їх. А от далі люди готові навіть зменшувати ці запити. Більш того, 2% наших співгромадян готові на будь-яку зарплату, тільки аби було офіційне працевлаштування.

Любомир Ференс: Роботодавці готові підвищувати заробітну плату?

Катерина Криворученко: У 2017 рік роботодавці дивилися з перспективою. Вони у переважній більшості були готові піднімати зарплати. Але наразі у роботодавців змінюється мотивація підняття зарплат — не просто всьому колективу, а в залежності від дотримання KPI, наприклад. З підняттям мінімальної заробітної плати не факт, що ці підняття будуть. Роботодавці розповідають, що на початку 2017 року було збільшення зарплат на 15-20%. Також вони кажуть, що вчасно платять зарплату. Є приблизно 5% фірм, де все-таки бувають затримки.

Любомир Ференс: Чи справді існує така проблема, коли роботодавець може дати більше, але в українців існує страх втратити роботу і тому вони не готові боротися за вищу зарплату?

Катерина Криворученко: Ми не завжди знаємо свої права і не завжди знаємо, як їх захищати. Можливо, це певна скромність. Можливо, це страх того, як на тебе подивляться в колективі. Це комплексна ситуація, яку треба вирішувати не тільки в рамках закону.