Навколо історичного минулого відбуваються політичні ігри, – Антоній Стефанович

Едуард Лозовий: Нещодавно ви відправили листи президентам України і Польщі з пропозицією співпраці в рамках роботи комітету. Якими питаннями має бути присвячена робота комітету на вашу думку?

Антоній Стефанович, голова Спілки поляків України: Коли я дізнався, що цей орган поновлює свою роботу, я звернувся до Петра Порошенка з проханням включити нашого представника в склад комітету. Нам відмовили через те, що склад комітету на той момент вже був затверджений.

Поспілкувавшись з Петром Тимою, ми дійшли консолідованого висновку стосовно того, що проблеми українських меншин в Польщі та польських меншин в Україні в багатьох ракурсах збігаються.

Едуард Лозовий: Це радше соціальні чи культурні питання?

Антоній Стефанович: Це стосуватиметься і культурних, і соціальних питань, а взагалі, комітет був створений для розгляду питань наших відносин в контексті історичного минулого.

Едуард Лозовий: Чув про руйнування пам’ятника УПА в Польщі, тоді як в Україні відбувся скандал у Старокостянтинові стосовно встановлення меморіальної дошки на пам’ять польських розвідників. Комітет займається подібними питаннями?

Петро Тима, Голова об’єднання українців у Польщі: Комітет є важливим механізмом співпраці двох країн. Цей орган займається як питаннями українсько-польських відносин першого порядку, так і питаннями історичної спадщини.

Враховуючи те, що в нас за плечима Перша світова війна і Друга світова війна, постає питання примирення і висвітлення цих подій.

Основна ж проблема полягає в тому, що держави часто йдуть в бік бюрократичних питань. Натомість питання першого порядку маргіналізуються і забуваються.

Зокрема руйнування пам’ятника героям УПА — це організована провокація проти україно-польських відносин.

Василина Думан: Як на вирішення цих проблем можуть вплину громадські організації?

Петро Тима: Про це необхідно говорити, бо замітання проблем під килим — це не вихід.

Едуард Лозовий: З провокаторами можливо розберуться, а що робити з меморіальною дошкою, яку не можуть встановити в Старокостянтинові через те, що директор УІНП Володимир В’ятрович підозрює цих героїв в участі в акціях відплати на Волині.

Антоній Стефанович: Ми домовлялись з місцевою владою стосовно встановлення меморіальної дошки у Старокостянтинові, але нам не вдалось встановити пам’ятний знак попри те, що пан В’ятрович не має жодних доказів того, що польські диверсанти брали участь в акціях на Волині.

Ця ситуація демонструє те, що ні в Польщі, ні в Україні немає чітких критеріїв прийняття і регуляції таких рішень, а крім того, навколо історичного минулого дуже часто відбуваються політичні ігри.

Василина Думан: Чи можуть громадські організації домовитись про те, щоб героїзувати певних постатей у себе на території, але забезпечити можливість пом’янути їх на території іншої держави незалежно від того, як там ставитимуться до цих постатей?

Антоній Стефанович: Власне, для цього ми і ми звернулись з проханням включити наших представників в комітет.

Едуард Лозовий: Чи були зафіксовані в Україні факти руйнування об’єктів польської історичної пам’яті?

Антоній Стефанович: На Личаківському кладовищі у Львові було декілька таких інцидентів, але вони мали переважно хуліганський характер.

Едуард Лозовий: То ми побачимо представників України в Консультаційному комітеті президентів України й Польщі з боку Польщі?

Петро Тима: Важко сказати. Зараз в Польщі триває досить сильне протистояння між правлячою партією і опозицією, тому питаннями національних меншин ніхто не займається. Крім того, деякі політики люблять приймати подібні рішення не враховуючи інтересів національних меншин.