Найбільша збірка українських стародруків знаходиться в Росії - дослідниця

Наталія Бондар, завідувачка відділу стародруків та рідкісних видань НБУ ім В. І. Вернадського.

Василь Шандро: 100 років бібліотеці Вернадського – співробітники демонструють найкращі зразки, які у них є. Той відділ, який сьогодні презентує пані Наталя, не міг лишитись осторонь. Стародруки – це важливі давні документи. Важливість стародрука переоцінити дуже важко. Скільки ще триватиме виставка?

Наталія Бондар: Виставка тільки відкрилась, триватиме вона ще кілька місяців – до листопада включно, оскільки ми відзначаємо сторіччя бібліотеки з серпня і до кінця року. Концепція була така, щоб показати весь комплекс стародруків та рідкісних видань в одній виставці. Експозиція невелика, але ілюструє розвиток книгодрукування, його становлення, становлення культури.

Василь Шандро: З чого формувався фонд?

Наталія Бондар: Більшість фонду було сформовано в перші десятиліття бібліотеки. З 1918 року був такий переломний момент. Насамперед, він формувався з фондів старіших бібліотек, монастирів, приватних колекцій. Не тільки з Києва, багато з Волині, з Чернігова, з Путивля. Дуже багато монастирських комплексів, збірок. І все це накопичувалось в Національній бібліотеці.

Василь Шандро: З якої книжки ми починаємо українську історію друкарства?

Наталія Бондар: Формально можна почати з Івана Федорова. У 1574 році він надрукував у Львові “Апостол” і “Буквар”. Я не вірю, як дослідник, у версії про те, що у нас була велика друкарська історія, а потім все знищили.

Василь Шандро: Що найстаріше у вас?

Наталія Бондар: Найстаріші друковані книжки – це два виданні, пов’язані з діяльністю Йогана Гутенберга – це “Трактат про частоту причастя” 1460 року та видання творів Цицерона. Це книжки латиною. Ці два видання хронологічно відкривають нашу експозицію.

Василь Шандро: Я знаю, що є великі збірки стародруків закордоном. Де найбільші ці осередки і чи контактуєте ви з ними?

Наталія Бондар: Контактуємо, співпрацюємо. Ми все ж досліджуємо стародруки.

Найбільше зосереджено в російських збірках, в Москві та Санкт-Петербурзі. Набагато більше, ніж у нас. Спочатку так історично складалась, а потім адміністративно. Там є видання, яких у нас немає.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.