Громадське радіо
Катерина Ганейчук: Я роблю на старих полотнах домотканних: трафаретну графіку, друк. Комбінуючи малі форми, штампи, які я роблю з картоплі. Сиру картоплю розрізаю і нею відбиваю акриловими фарбами. Після того рушники занурюю в річки.
Василь Шандро: А для чого в річки?
Катерина Ганейчук: Я їх так ніби оживляю. Виводжу в люди.
Василь Шандро: Де ви берете тканину?
Катерина Ганейчук: В нас ще в Україні можна купити і старі тканини, і сучасні. Люди, які отримали у спадок сувої старого полотна своєї бабці, вони їм не потрібні, їх продають.
Євгенія Гончарук: Чому «Коди»? Йдеться про автентичну символіку і орнаментику, яку ви використовуєте, це не винятково авторський підхід?
Катерина Ганейчук: Незмінний принцип сам. А для натхнення я взяла QR-коди швидкого доступу. Мені здається, що якщо була закладена інформація в писанках чи вишиванках, і вона подалі не отримує прочитання, інформація втрачає взагалі свій зміст і стає просто декором. Я подумала про те, що сьогодення також може такий злий жарт зіграти, і потім QR-коди також можуть бути виключно декором, якщо їх не використовувати за призначенням. Якісь глибокі знання, які стосуються віри, наприклад, вони перетворюються виключно в обряд. Люди і книжки не читають, і знаки культурні, які переносяться в часі та просторі.
Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.