Громадське радіо
В нашій студії акторки-переселенки, які грають у виставі самі себе. Це Людмила Шамрай та Олена Романенко
«Ми грали наші історії так, як було. Це гарний досвід подивитися на те, що з тобою відбувалося трішки з іншого боку, з боку інших переселенців, спостерігати за різним досвідом переселення, того, як люди переживають це. І все це дає можливість не тримати в собі той важкий тягар.
Я додам, що ми непрофесійні акторки, тому нещиро зіграти це неможливо. Адже пережите зіграти можна з різного боку, але, якщо ти непрофесійний актор, ти зіграєш щиро», — розповідає Олена Романенко.
Людмила Шамрай підтверджує, що в цій грі дійсно велика відвертість, тому що це повертає актора до свого болю, який тримаєш в собі.
«Це таке занурення в себе. Я багато плакала на репетиціях, тому що, коли ти повторюєш текст, ти його переосмислюєш, і розумієш, що з цим болем ти не справишся, ти просто його загнав кудись і все», — додає Людмила Шамрай.
В Театрі для діалогу до вистав залучають і глядачів.
«На минулому форум-театрі ми зіграли виставу і залучили глядачів із залу, які зіграли громадських активістів та переселенок. І я побачила, що, побувавши в образі переселенки, в людини відкрились інші відчуття», — говорить Олена Романенко.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.