Незрячих дівчат навчать бути самостійними на кухні

Організаторка проекту, громадська активістка, яка працює зі слабкозорими і незрячими людьми, Інна Гречана розповідає, чого навчатимуть, коли завершиться прийом заявок і чому людям з вадами зору буває дуже важко навчитися самостійно куховарити.

Анастасія Багаліка: Це друга хвиля? Чи проект постійний?

Інна Гречана: Поки що, мабуть, це буде друга хвиля. А потім будемо дивитися. Відгукнулося багато людей, яким це цікаво.

Анастасія Багаліка: У вас уже є заявки?

Інна Гречана: Так. Десь 15 осіб хотіли б взяти участь. Переважно це повністю незрячі?

Василина Думан: А скільки людей було в попередньому проекті?

Інна Гречана: 7 дівчат. На заняття приходили по-різному.

Василина Думан: Що потрібно передбачити, організовуючи подібний проект?

Інна Гречана: По-перше, приміщення зі зручною кухнею. Минулого разу нам надали приміщення з професійним обладнанням. По-друге, це територіальне розташування, бо людям з порушенням зору важко буває дістатися до деяких місць через затори, незручні дороги. Про труднощі говорити важко.

Дівчата різні: хтось не вміє нічого, хтось вміє дуже багато.

Анастасія Багаліка: Скільки учасників планується цього року?

Інна Гречана: Десь 15-20, але треба їх поділити на групи.

Василина Думан: Як ви будете організовувати підготовку тренерів?

Інна Гречана: Це будуть зустрічі. Серед них — люди, які працюють з незрячими, і шеф-кухарі.

Анастасія Багаліка: Засновуючись на досвід першої школи, ви вже обрали список того, чому треба навчити дівчат з вадами зору?

Інна Гречана: Перший досвід дав багато чого. Проект має поділитися на етапи. Спочатку навчити різати, мішати, а потім переходити до смаження, перевертання. Пріоритетне бажання було навчитися смажити млинці.

Василина Думан: Учасники першого проекту навчилися готувати?

Інна Гречана: Млинці так і не навчилися смажити, але м’ясо можуть смажити. Ті, хто хоче навчитися, продовжують працювати вдома.

Анастасія Багаліка: Коли стартує проект «Готувати легко»?

Інна Гречана: Я думаю, у вересні цього року. Ми будемо приймати заявки все літо. В соцмережах буде анкета з деталями.

Василина Думан: Якщо анкет буде значно більше 20, ви будете відбирати учасниць?

Інна Гречана: Складно говорити. Поки немає кухні, тренерів. Поки є тільки декілька людей, які б хотіли брати участь.

Нам потрібні активні люди, готові зробити приємне для себе та інших. Також хотілося, щоб відгукнулися люди, які мають кухні, великі приміщення, які б могли нас прийняти.

Хотілося б працювати три місяці раз на тиждень.

Анастасія Багаліка: Чи були минулого разу учасниці, яким доводилося їздити до Києва на заняття?

Інна Гречана: Минулого разу всі були з Києва, але жили далеко. Цього року є анкети з інших міст.

Анастасія Багаліка: Чому існує така проблема, що не всім незрячим або слабкозорим вдається самим готувати собі їжі?

Інна Гречана: Це дуже глибока проблема. Часто батьки дуже опікуються людиною. Я зустрілася з дівчинкою, яка навчилися класти пакетик в чашку і заливати окропом, в 23 роки. А вона ж хоче бути самостійною, створювати сім’ю.

В спеціальних навчальних закладах програма навчальна і реабілітаційна, яка ніби є, але не реалізовується повною мірою.

Анастасія Багаліка: Чи не плануєте ви проект для батьків?

Інна Гречана: Коли ми працювали з дівчатами першого разу, теж проводилися роботи з батьками. Дуже складно працювати з дорослими людьми. Дуже часто це просто слова. Люди звикли жити так, як звикли.