Керівник Інституту політичної освіти Олександр Солонтай розповідає про новий політичний сезон. При мікрофонах журналісти Сергій Стуканов та Едуард Лозовий.
Сергій Стуканов: Новий політичний клас, про який багато говорять, вже з’являється і буде найбільш ініціативним. Це так?
Олександр Солонтай: Я думаю, що це буде дуже цікавий політичний сезон. Багато людей, яких вважають політиками, ними ще не є. У кожного з нас є робота. Я, наприклад, викладаю, є освітянином.
Потрібні вибори, щоб з’явилися нові обличчя.
Едуард Лозовий: ВР пішла на канікули під розмови про можливий розпуск і дострокові вибори. От і шанс для появи нових політичних обличь.
Олександр Солонтай: Якщо говорити про появу нового класу політиків, то вони повинні перестати бути виборчими проектами і перестати проявляти себе тільки під час виборів, а працювати як політики постійно. В цьому великий виклик для моєї генерації, щоб не повторити помилки попередньої генерації громадських діячів, журналістів, молодих обличь в 2014 році, які потім розчинилися в олігархічних списках.
Сергій Стуканов: Деякі політики, яких не можна віднести за типом мислення до нових, але вони діють у міжвиборчий період. В тому будинку, де я мешкаю, депутат поставив в кожному під’їзді нові поштові скриньки і роздав ключики зі своїм прізвищем.
Олександр Солонтай: Я думаю, що це традиційна схема підкормлювання, підкупу виборців для того, щоб підгодований лояльний виборець не ставив інших питань. Як правило, цим займаються два типи місцевих або народних депутатів. Це або ті депутати, які дійсно є професіоналами, які реагують на проблеми, дивляться звернення громадян, або ті, хто займаються бізнесом, для цієї людини політика — бізнес, це старий клас політиків, яких 99%. Другі заробляють на цьому, купляючи лояльність людей, підкормлюючи округ.
Я щойно проїхав по багатьох областях України. Дивився, що робиться із зовнішньою рекламою. Видно, як у багатьох регіонах висять на білбордах кандидати в депутати, діючі народні депутати, які думають, що восени будуть вибори.
Восени ніяких виборів не буде.
Сергій Стуканов: Як тоді має виглядати рутинна щоденна робота у міжвиборчий період з точки зору політика нового типу мислення?
Олександр Солонтай: На мою думку, це народження справжніх партій. Настав час закінчувати із політичними проектами-одноденками, що працюють на одні вибори. Мова йде про ідеологічні партії, структурні партії, які залучають людей до прийняття рішень, прозорих партій, ті, які готують кандидатів наперед, а не продають місця.
Едуард Лозовий: Але партія — це не клуб однодумців, партія — це апарат, це гроші. Під ідеї гроші сильно не дають.
Олександр Солонтай: Подивіться, як у нас громадяни скинулися під ідею перемогти російську агресію, скинути Януковича, зробити податковий Майдан. У нас люди дуже часто дають гроші під ідею. Як, як не під ідею, збирає гроші церква чи благодійні громадські організації?
Якщо немає віри в політиків, надії на них, то навіщо їм давати гроші?
Едуард Лозовий: Гройсман створив собі гарне «портфоліо» міцного керівника. За нього Вінниця стала більш розвиненою. Цей «візерунок» він зберіг. Нові політики мають займатися лише ідейною обробкою електорату?
Олександр Солонтай: Зовсім ні. Навпаки. Будучи головою політради «Сили людей», я робив ставку саме на взрощування політиків через місцевий рівень. Місцеві вибори були для мене одним з пріоритетів. «Сила людей» взяла 220 мандатів у місцевих радах, 5 мерів. За цих людей зараз не доводиться червоніти. Вони вирощують себе. А міський голова Тростянця — готовий міністр.
Різниця повинна бути у тому, що справи мають робитися не за приватний рахунок депутата-бізнесмена. Тобто, роблячи нові ящички чи майданчики за свій рахунок, депутат не вирішив проблему, а підгодовує людей подачками. Якби запрацював ЖЕК, створилося ОСББ, виконалися договори, то він здійснив би депутатський контроль.
А з приводу Гройсмана, то зараз це його слабка сторона, тому що після посади міського голови він був і віце-прем’єр-міністром, і спікером парламенту, і прем’єр-міністром, а ми згадуємо, що колись Гройсман гарно зробив у Вінниці. Ми б уже мали згадувати інші результати.
Сергій Стуканов: Які тренди будуть визначати найближчу осінь в політичному розумінні?
Олександр Солонтай: Дуже багато осінь буде визначена тим календарем, який диктує осінь, тобто йдеться про речі, до яких змушені будуть повернутися. Наприклад, це бюджетний процес. Друга тема — що робить Гройсман. Йому потрібно буде проявити результати.
Певні теми повернуться з першого сезону. Наприклад, ЦВК не була перезавантажена. Також дуже сильно підніметься питання безвізового режиму. Весь літній період ми очікували сигнал від Європи. Зараз стане чітко зрозуміло, що це вже 2017 рік. В парламенті буде здійнята велика буря, якщо до 1 січня 2017 року не буде оголошена дата. Навіть якщо дата буде не позитивною, але кінцевою, це ще нормально.
Едуард Лозовий: Рівень доходів більшості українців не дозволяє їм цікавитися безвізовим режимом.
Олександр Солонтай: Пасіонарна частина співпадає з тою частиною, яка має закордонні паспорти. Найбуйніші у нашій країні страждають від відсутності безвізового режиму.
Сергій Стуканов: Є суттєва умова: до 1-го вересня має бути атестована система е-декларування. Наразі рухів немає.
Олександр Солонтай: Я впевнений, що вони будуть. Бо це вже впасти в багно обличчям. Вина за безвізовий режим буде на цьому уряді, тоді ніщо його не врятує. Ми бачили, як понижався рейтинг Порошенка. Він перерозподілив свій рейтинг на Гройсмана, взяв на себе відповідальність за все, що відбулося в парламенті. Якщо вони з цього не виборсаються, ми забудемо про тему позачергових парламентських виборів, у нас буде нова тема — позачергові президентські вибори. Ми це вже проходили в країні. При чому саме з тим президентом, який переміг у першому турі. У нас було двоє таких президентів — Кравчук та Порошенко. Кравчук не добув свою каденцію раніше, ніж парламент.
Порошенко може нарватися на цю саму річ, якщо уряд станом на осінь не продемонструє суттєвих результатів.
Сергій Стуканов: Як впливатиме на політичний клімат проблема окупації?
Олександр Солонтай: Позитивно вплине перша частина вересня, підготовка до G20. Путін не наважиться на провокації. А далі на нас чекає небезпечна зона.