Говоримо з головою Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, архієпископом Ірпінським Климентом.
Ірина Славінська: «Особливий статус» — що це означає?
Климент: Цей особливий статус Української православної церкви вже є майже 27 років, просто він був розписаний в різних нормативних документах, Архієрейський Собор Руської православної церкви вирішив всі ці документи об’єднати в єдиний розділ, який так і називається «Українська православна церква» і в цьому розділі визнано, що права і межі самоуправління цієї церкви набагато ширші, аніж права всіх інших автономних і самокерованих церков, які сьогодні є в помісному православії.
Євген Павлюковський: Ви зазначили, що можна трактувати, що 27 років такий статус існує. Чому саме зраз стало в нагоді підкреслити його заявами?
Климент: Тут нема ніякої сенсації, тому що робота Архієрейського Собору, яка була проведена, була спрямована на те, щоб конкретизувати і усистемити канонічне право православної церкви. Мені було досить дивно іноді чути від чиновників, від людей, які повинні займатися держаними і церковними відносинами, заяви, які б суперечили реальному стану подій і навіть не розуміли справжній статус УПЦ. Тому для тих, хто не зовсім ще розуміється на канонічному праві і, можливо, не усвідомлює особливості церковного управління, була створена окремо глава, і параграф, де визначено, що УПЦ — це самокерована церква з правами широкої автономії і її адміністративний центр знаходиться в Києві.
Ірина Славінська: У травні в українському парламенті йшлося про законопроект №4511, яким пропонується встановити особливий статус для релігійних організацій, керуючі центри яких перебувають в державі-агресорі, очевидно, йдеться про РФ. Якщо інтерпретувати це чи якось пов’язати з діяльністю УПЦ МП, чи є рішення про особливий статус Собору якось пов’язане із цим законопроектом?
Климент: Рішення Архієрейського Собору завжди пов’язані із життям церкви, а не з політичними рішеннями, тим більше з законопроектом, який ще не прийнятий і невідомо, чи буде прийнятий. Але мені здається, це досить позитивна новина, тому що тепер набагато років вперед абсолютно чітко визначена перспектива буття нашої церкви як абсолютно самокерованої. Ніякі інші директиви чи нормативні документи не впливають на її життя і місію, окрім Статуту про управління УПЦ.
Ірина Славінська: Центр управління УПЦ МП де знаходиться?
Климент: Він знаходиться у Києві, як і знаходився раніше. Тому що у Києві проходять Синоди, приймаються рішення про обрання єпископів, у Києві приймаються рішення про обрання предстоятелів УПЦ. І жоден архієрей з Росії чи будь-якої іншої країни не бере участі в прийнятті ніяких рішень, які впливали б на долю Української православної церкви.
Євген Павлюковський: Напередодні на офіційному сайті РПЦ з’явилася новина що «Киевский патриарх Филарет покаялся перед РПЦ за раскол в Украине». В УПЦ КП таку заяву заперечують і кажуть, що вона має перекручений зміст. Що можна сказати про цей лист?
Климент: Мені дивно слухати заяви прес-центру Київського патріархату. Наскільки мені відомо, архієпископ, речник Київського патріархату Євстратій Зоря сам возив до Москви цю заяву, вона опублікована, таємниці нема: там чітко написано, що Філарет просив вибачення перед архієреями Руської православної церкви і просить, щоб ніяких образ більше не було між нами.
Євген Павлюковський: Але там йдеться саме про образи чи йдеться про покаяння?
Климент: Мені здається, вибачення — це і є покаяння. Я якось не розділяю це.
Євген Павлюковський: За версією Київського патріархату ця заява не була першою і перед нею була заява зі сторони Московського патріархату, чи підтверджуєте ви це?
Климент: Тому що Київський патріархат привіз цей лист до Архієрейського Собору, тому ми не мали права оголошувати про цей лист до того, як архієреї з ним ознайомляться.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.