Фото: Громадське радіо
У студії Громадського Радіо — головний редактор журналу «Гроші» Олександр Крамаренко.
Андрій Куликов: Чому раптом Приватбанк вирішив позиватися аж на три мільярди доларів проти PricewaterhouseCoopers — Кіпр і PricewaterhouseCoopers — Україна?
Олександр Крамаренко: Є прецедент, коли за хибні аудиторські висновки велика аудиторська компанія була засуджена. Виплата була настільки шалена, що компанія була ліквідована, її дочірні компанії по світу були куплені іншими аудиторськими компаніями.
Я впевнений, що у випадку з позовом уже націоналізованого Приватбанку до PricewaterhouseCoopers не буде такого результату. Є багато чинників, які дають можливість мені зробити такі прогнози.
Приватбанку до націоналізації закидають, що були видані кредити компаніям, пов’язаним з власниками. Ці кредити виявилися ризикованими. Але напередодні Національний банк спокійно приймав звітність від цього банку. Остання перед націоналізацією звітність показала прибуткову роботу Приватбанку. Національний банк прийняв цю звітність і оприлюднив. Національний банк знає про все, що відбувається у кожному комерційному банку в режимі 7 на 24. Кожного дня він бачить рух коштів по рахунках банку, бачить, що банк отримує, які кошти видає.
Будь-який центральний банк мав вести індивідуальне спостереження за одним з найбільших банків країни, яким був Приватбанк. Там було, якщо не помиляюся, 25% вкладів фізичних осіб. Якщо Національний банк побачив проблеми, чому він дозволив Приватбанку попередні два роки залучати депозити фізичних осіб навіть за трохи більшою ставкою за середньоринкову? Це є підставою для більш щільної уваги.
Андрій Куликов: Голова правління Приватбанку Петер Крумханзл заявив: «Абсолютна нездатність PricewaterhouseCoopers виявити в банку операції шахрайства протягом багатьох років призвела до того, що практично весь корпоративний кредитний портфель банку не обслуговується і не має відповідного заставного забезпечення». Це спроба перекинути відповідальність?
Олександр Крамаренко: За звітністю, яка була, наприклад, за підсумками перших трьох кварталів 2016 року було видно наявність процентних доходів (їх сплачують компанії-позичальники і фізичні особи-позичальники), це означає, що ці доходи були.
Національний банк бачить і залучення коштів на депозити, і залучення коштів від юридичних осіб, і сплату по обслуговуванню кредитів. Чому він мовчав? Чому погодив цю звітність?
Націоналізація юридично, на мій погляд, була зроблена не найкращим чином.
Ми маємо розуміти ще одну річ. Коломойського можна звинувачувати в чому завгодно, але він точно не недолуга людина, він дуже розумна людина, у нього круті юристи, фінансисти. Це людина, яка точно не займала бік Януковича. Він мав розуміти, що 2012, 2013 роки він знаходився під ризиком віджиму своїх компаній, банку. Тому я впевнений, що там дуже крута юридична конструкція, яка не дозволяла так просто захопити ці бізнеси. Коли є банк і споріднені бізнеси, які є боржниками, якщо захоплюється банк, то за рахунок стосунків «боржник-кредитор» є можливість захопити бізнеси. Я впевнений, що там була якась конструкція, яка унеможливлює цю схему.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.