Громадське радіо
Вчора, 18 травня, Ангела Меркель зустрілася з Володимиром Путіним. Стосовно «Північного потоку-2» канцлер Німеччини відзначила, що потрібно подумати про гарантії для України.
У студії цю зустріч та ширший контекст щодо «Північного потоку-2» коментує Михайло Басараб:
«Не лише Ангела Меркель їздила до Москви. Її візиту передували візити багатьох інших чиновників і високопосадовців Німеччини. «Паломництво» німецьких чиновників можна назвати таким «медовим місяцем» у стосунках Німеччини та Росії. Про це говорилося давно, але так явно не спостерігалося ніколи. Мабуть, зараз ми спостерігаємо певну кульмінацію цього процесу.
Питання «Північного потоку-2» та питання зближення Німеччини і Росії сьогодні – це не лише проблема України й матиме наслідки не лише для України, а взагалі для світового порядку.
Те, що ми бачимо сьогодні, – це не лише «медовий місяць» Німеччини і Росії, що може вилитись у впровадження дуже неоднозначного проекту «Північний потік-2». На Заході немає однозначної позиції щодо цього проекту, ці позиції серйозно розходяться.
«Північний потік-2» вже став приводом для серйозного конфлікту поміж країнами ЄС. Це конфлікт інтересів, політична дискусія. Можливо, навіть полеміка, коли кожна зі сторін зайняла свою позицію і далі намагається дотримуватися своїх інтересів і довести свою справу до кінця (або зашкодити доведенню певної справи до кінця).
Читайте також: Дзвінок Меркель Путіну свідчить про те, що ключі з урегулювання конфлікту на Донбасі лежать у Кремлі, – політолог
Те, що відбувається сьогодні, – можливо, завершення життя «Доктрини Трумена», яка була впроваджена США по завершенню Другої світової війни, яка гарантувала мир і стабільність для Європи, відбудову Європи. В рамках цієї доктрини було створено фундамент для ЄС і першим коком було засновано НАТО.
Отже, Європа отримала гарантії безпеки від США й парасольку США, під якою безпечно розвивалася впродовж другої половини ХХ століття.
«Північний потік-2», розмови про створення окремого військового блоку в ЄС – все це ознаки, мабуть, завершення цього золотого періоду Європи, який відбувався під час впровадження «Доктрини Трумена».
Мабуть, через амбітні плани Німеччини, еліти якої вирішили, що далі немає сенсу підпорядковуватися лідерській ініціативі США , почалися певні процеси, насідком яких у тому числі стало спорудження «Північного потоку -2» – всупереч волі США, більшості східно- і центральноєвропейських держав, скандинавських країн, всупереч волі України.
«Північний потік – 2» – це символічна точка. Можливо, за кілька років ми будемо говорити, що його спорудження або невдалі спроби спорудження слугували зламною точкою в історії Європи.
Це звучить якось апокаліптично, загрозливо, але ми повинні розуміти, що цей водорозділ, новий водорозділ, який повинен, можливо, абсолютно змінити кон’юнктуру всередині ЄС і НАТО, може подарувати нові шанси для України, оскільки на темі «Північного потоку-2» західний світ розділився на два табори – противників та прихильників проекту.
Це може слугувати формуванню двох нових політичних блоків, можливо, в перспективі – військово-політичних. Зараз про це говорити зарано, можливо, так далеко справа не зайде. Але ми можемо говорити точно, що «Північний потік – 2» – це поглиблення кризи в західному блоці держав, проведення нового водорозділу в товаристві цього блоку».
Слухайте повну версію розмови з політологом у доданому звуковому файлі.