«Громадське радіо»
Василь Шандро: Чи у вас уже напрошуються якісь паралелі в історії, наприклад, 20 століття з том, що відбулось у Туреччині?
Григорій Стариков: Терор існував завжди і, на жаль, буде існувати далі. Можна наводити багато паралелей, так само і в українській історії. Ті ж самі 20-ті роки, ОУН і польська влада, друга Річ Посполита, скажімо, і вбивство Перацького, і російського посла Майкова. Отаких речей насправді дуже багато. Але те, що сталось в Туреччині породжено абсолютно новим феноменом і, скажімо так, паралелі з 20-ми роками і Україною тільки у вбивстві посла. Насправді, інші причини та інший контекст.
Тетяна Трощинська: Реакція офіційної Анкари і Москви була дуже подібна — це було спільне засудження, запрошення офіційної Анкари російських слідчих взяти участь у розслідуванні цієї справи.
Григорій Стариков: Тут було б наївно думати, що політики не скористуються з цього вбивства. Ердоган однозначно це використає для подальшого зміцнення свого режиму. Ми вже чули заяви, що ті слова, які сказав Алтинташ, юнак, який вбив російського посла, дуже схожі на риторику Фронту ан-Нусра, який має зв’язок з Фетхуллахом Гюленом, якого звинувачують у спробі заколоту і державного перевороту в Туреччині у липні цього року. Відповідно, одразу зрозуміло, що політики пожинають на цьому дивіденди.
Чи дізнаємось ми справжні мотиви цього юнака — не треба забувати, що йому було 22 роки. Якби він жив в Україні, то був би учасником Революції Гідності, студентом десь третього курсу університету. В такому віці піти на такий крок дуже важко. В принципі, яка у нього справжня мотивація, поза отією політичною риторикою, дивідендами і піаром, сподіваюсь, ми зможемо дізнатись.
Василь Шандро: Чи можливі якісь маніпуляції, зокрема у ЗМІ, стосовно цього вбивства? Бо тут можна вішати ярлики і звинувачувати будь-кого, сказати, що це була свідома провокація аби посварити Росію і Туреччину, які у досить непростих стосунках протягом останніх кількох років?
Григорій Стариков: Тут не варто забувати, що Туреччина є ключовою країною у цьому регіоні і вона є прямим учасником Сирійського конфлікту. Не тільки в тому контексті, що значна кількість сирійських біженців перебуває в Туреччині, але тут задіяна і проблема тієї ж курдської спільноти, з якою у Туреччини дуже непрості стосунки і певним чином вони, взагалі, іноді нагадували геноцидальні речі.
Власне, це було питанням часу, коли щось подібне станеться у Туреччині. Країна вже починає потерпати від терористичних актів не менше, ніж Європа чи Сполучені Штати свого часу. Коли ти, так чи інакше, входиш в контакт з Ісламською державою, такі наслідки стають лише питанням часу.