Пісня «Доброго ранку».
Федір Млинченко: Ця пісня була однойменною з телепрограмою «Добрий ранок Україна» Василя Климчука, і вона була написана на замовлення саме під цю програму.
Це, до речі, не одна пісня, де я намагався зробити так, щоб люди говорили правильно – Доброго ранку!, а не Добрий ранок!. Є ще пісня, де є слова «місяць у повні», а не «повнолуння».
Спочатку пісня «Доброго ранку!» була жартівливою, але Василь Климчук всі жарти повідкидав, і я її трансформував в ту, що вийшла.
І її одного разу виконували Аля Березюк, Наталя Могилевська, Таїсія Повалій, гурт «Галактика» Оля Юнакова та гурт «Скрябін» всі разом по одному рядочку.
Наталя Соколенко: Ви до нас прийшли зі своєю збіркою поезії?
Федір Млинченко: Так, її назва «Забутий присмак ненормативних думок».
Дмитро Тузов: Прочитайте що-небудь. Перше, що відкриєте.
Федір Млинченко: Перше, що я відкрив, це вірш 1997 року «Над і з».
Пестить хвилями світ Чорне море,
Як перлинка на глобусі – Крим.
Море наше, таке неозоре
Хочуть зайди прозвати своїм.
Чорне море оманливо-синє,
Назву важко його зрозуміти,
Може б нам підказали дельфіни,
Та, на жаль, їх вже важко зустріти.
Жовте сонце сміється над Кримом,
Додає кольорів у блакить.
Це наш символ, як стяг України,
Жовто-синє в серцях майорить.
Як васал, наш-не-наш Севастополь,
Флібустьєри з хвостини у флот,
Ми на грудях пригріли цей клопіт,
В бочку меду вкраплили турбот.
Ковила геть поїджена міллю,
Шлях Чумацький лежить в будяках.
Нащо їхати в Крим нам за сіллю,
Як і так сіль сльозиться в очах?
Дмитро Тузов: І це 1997 рок… Поети дуже тонко відчувають ситуацію і передбачають майбутнє.
Наталя Соколенко: Про що ви пишете зараз?
Федір Млинченко: Буквально вчора мені зателефонувала одна актора і попросили написати пісню про маму.
Ти у мене один і одна Україна,
Ви однаково рідні і любі мені,
Але, сину, скажи, скажи мені, сину,
Чому тисячі гинуть?
Коли тисячі гинуть, а кажуть, немає війни…