«Громадське радіо»
Медіаюрист Ігор Розкладай коментує ситуацію навколо телеканалу «Інтер».
Євгенія Гончарук: Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков закликав СБУ з проханням перевірити і притягти до відповідальності телеканал «Інтер». Служба безпеки відреагувала, вже сказала, що вони сумлінно виконують свої обов’язки.
Ігор Розкладай: Історія з телеканалом «Інтер» почалася не з вчорашнього дня. Як мінімум з часу, коли почалася російська агресія, час від часу лунають заклики, що треба закрити «Інтер», треба покарати його. Я розумію ці почуття. Я сам не дивлюся «Інтер». Хоча свого часу були дуже хороші історичні проекти. Вони першими зробили фільм про Куренівську трагедію.
Питання «Інтеру» — це питання інформаційного простору. Це ще одна картина, яка показує, що громадяни не розуміють, як діє державна машина, як відбувається розподіл повноважень.
Одним з перших і найбільших здивувань для тих, хто хоче щось зробити, буде те, що нацрада не має повноважень позбавити ліцензії. Вона має такі повноваження в двох випадках:
Якщо ви хочете покарати, у нацради є достатньо складна процедура: вона має спочатку винести попередження, потім застосовувати штрафи, потім звертатися до суду і там вимагати скасувати ліцензію. Зробити це просто так вона не може. Є обмежений перелік підстав, коли вона це може зробити. Ці підстави є в статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Там говориться про мову ворожнечі, лімітований перелік ознак. Там точно немає такої ознаки, як «антиукраїнськість».
Андрій Куликов: Але «антиукраїнськість» можна підвести під мову ворожнечі.
Ігор Розкладай: Так, якщо є мова ворожнечі, якщо є приниження за расовою, етнічною або будь-якою іншою ознакою. Це є складом кримінального злочину. Цим можуть займатися правоохоронні органи.
Вчорашня заява виглядає реакцією на петицію, яка була перед цим. Треба шукати конкретний склад злочину. Це не обов’язково контент. Доведіть співпрацю з «ЛНР», «ДНР» чи Росією посадових осіб або медіаменеджерів. Це той шлях, який є прозорим і сильним.
Карати за контент — це остання справа. Завжди є дуже тонка грань між тим, що не подобається, і тим, що це склад певного правопорушення чи злочину. Це дуже тяжко довести.
Ті, хто розуміє проблематику «Інтера», розуміють світогляд пані Безлюдної, чому саме так себе поводить. Хоча у неї можуть бути особистісні мотивації, які ми точно не знаємо.
Андрій Куликов: «Детектор медіа» пише, що під час запису концерту телеканалу «Інтер» до Дня незалежності, співак Олександр Пономарьов привітав глядачів, вигукнувши «Слава Україні!», на що зал відповів «Героям слава!». В телевізійній версії концерту цього епізоду не було. Припускають, що це було вирізано за розпорядженням пані Безлюдної. Наскільки до таких дій менеджерів можуть бути претензії правового плану?
Ігор Розкладай: Я б на місці Пономарьова, якщо він знає про цю історію, подав позов до суду щодо відшкодування моральної шкоди. По суті, в нинішній час він хотів показати себе патріотом, а його трохи принизили, хоча довести це складно. У нас є низка інших каналів, які ведуть таку саму інформаційну політику, вони «проходять між крапельок». Ті, хто більш-менш розуміється на медійній сфері, розуміють, чому саме так побудована політика, хто саме запрошений, в чиїх інтересах. З юридичної точки зору це важко довести.
Вам не подобається канал? Вимкніть його. Купіть своїм родичам супутникову тарілку.
Андрій Куликов: Вимкнути телеканал «Інтер» зовсім недостатньо. Потрібно продукту протиставляти продукт.
Ігор Розкладай: Так, згоден. З телеканалом «Інтер» є історія звички. Він виник в середині 90-х як місцевий корпункт російського каналу «ОРТ». Контент відрізнявся новинами та кількома передачами. Решта — повторення контенту «ОРТ». Ми маємо лінію, яка почалася з центрального телебачення СРСР.
Велика частина населення дивиться ефір. Знаючи якість сигналу в регіонах, то можна говорити про 3 — 4 канали. «Інтер» там є. Його часто дивляться, бо іншого немає.
Людей треба привчати, що один канал інформації — це небезпечно.
Андрій Куликов: Яку роль може тут відіграти суспільне мовлення? І коли, на вашу думку як глядача, ми зможемо дивитися справжнє суспільне мовлення?
Ігор Розкладай: Проблема суспільного мовлення — історія майже 20 років. На цей момент завершується перетворення, закриття і злиття всіх компаній в унітарну компанію, яке перетвориться в суспільне мовлення. Ми дуже сподіваємося, що з 1 січня ця інституція повстала як юридична особа. Але це тільки інституція. Далі почнеться найцікавіше — формування програмного мовлення з тим фінансуванням, яке нам пообіцяли. Ще місяць тому проект держбюджету перебачив суму, яка автоматично означає, що мовник отримає лише 3% своїх коштів на програмний контент. За такої формули можна не говорити про розвиток.
Процес трансформації затягнувся на рік. Тут я можу «подякувати» «Укртелефільму» за саботаж, які вони влаштували минулого року. Я сподіваюся, що публічне акціонерне товариство, майно якого буде під контролем держави, стартує. Далі почнеться формування правління, редакційної ради і всіх кроків.
Я думаю, що наступного року почнеться зміна. Очікую, що ми матимемо потужного суспільного мовника у 2020 році.
Євгенія Гончарук: Могло би міністерство інформаційної політики щось зробити у випадку з «Інтером»?
Ігор Розкладай: Ні, не могло б. Зараз якраз проводиться на замовлення комітету ВР з питань свободи слова та інформаційної політики міжнародна експертиза того, що діється у нас в регулюванні інформаційного простору.