Тетяна Трощинська: Принципи призначення головного прокурора можуть змінитися?
Олександр Банчук: Не те, щоб зміняться принципи, вони визначені Конституцією, але зменшаться вимоги до кандидатів на пост генпрокурора.
Тетяна Трощинська: Чому ми не можемо говорити тут про принципи?
Олександр Банчук: Бо сам принцип не міняється —— президент пропонує, парламент підтримує або ні. Але за всю історію нашого парламентаризму ще не було такого, щоб не підтримали кандидатуру, висунуту президентом.
Тетяна Трощинська: А ви підтримуєте зменшення вимог?
Олександр Банчук: Тут вічна боротьба між питаннями доцільності і законності. Звичайно, це не демократично змінювати закон під одну людину. Але в нинішніх умовах, для того, щоб змінити щось в системі прокуратури, може треба людина ззовні.
Є стандарти, які визначені у звіті Венеційської комісії. Йдеться про відкритий конкурс на посаду генпрокурора, обговорення цих кандидатур у професійній спільноті. Щоб зробити ці служби незалежними від органів політичної влади.
Тетяна Трощинська: На скільки людина, яка не є фахівцем, може кваліфіковано підтримувати процедуру обвинувачення?
Олександр Банчук: Генпрокурор — це не просто менджер чи міністр, де не обов’язкова профільна освіта, а бажання щось змінювати.
У сфері прокуратури генпрокурор може давати наказ на будь-якому рівні, в окремих випадках він єдиний, хто виконує повноваження. Наприклад, зняття депутатської недоторканості, як у справі Мосійчука. Через недотримання процедури, недоторканість поновили. Якщо нема юридичних знань, то як можна кваліфіковано це робити?
Андрій Куликов: Чи можемо ми тут використати іноземний досвід?
Олександр Банчук: Зараз обговорюються ідеї, що треба долучати іноземних експертів до процедури вибору генпрокурора. Якщо ми не довіряємо нашому політичному суспільству, то, можливо, це було б правильне рішення.
Андрій Куликов: За яких умов ви назвете призначення генпрокурора вдалим?
Олександр Банчук: Для мене важливо чи будуть започатковані відкриті конкурси на всі посади у системі прокуратури.