Обговорювали з літературним критиком Євгеном Стасіневичем.
Євген Стасіневич: Книжкам про Гаррі Поттера вже майже чверть століття. Кого вони не захопили тоді, то закрутило з часом. Це добра, щільна історія. Вона довга, має 7 канонічних частин. Це підкуповує. Чому саме у період свят? Бо люди втомлені наприкінці року, хочуть утекти в паралельний вимір. Поттер — ідеальна історія для катапультації з реального життя. Вона не просто довга, добра, а ще й про магію.
Тут є зміна форматів та жанрів, це може чіпляти спокушеного читача, читачку. Ролінґ розповідала, що Поттер має померти. Її просили іншої кінцівки й вимолили йому воскресіння. Здається, там спрацювала інша логіка, вона побачила, яку історію пише і поверх чого. Багато хто звертається до християнської розповіді про готовність пожертвувати собою. Це прошивка західної цивілізації та нас, як її частини.
Читайте також: Неріздвяні фільми, які створять святковий настрій
Тут є тріумф нормальності. Це історія не просто про магічність, небуденність, незвичайність. Він виборов собі право на нормальне життя. Одна з умов чому Поттер так вистрелив наприкінці 90-х в англомовному світі у тому, що перед Ролінґ література мислила про читачів, як про крихкі створіння і має бути гетто дитинства, з якого їх не варто випускати, оберігати від усього жорстокого.
Поттер не схожий на лицаря з чеснотами, його «носить» і «бомбить», він дратує нас нескінченно, травмований. Ролінґ, відмовившись від розмов з позиції старшої, розумнішої, виграла. Це все формує чесний діалог з читачем.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS