Народний депутат та екс-міністр охорони здоров’я Олег Мусій є автором законопроекту про трансплантологію, який передбачає презумпцію згоди. У чому плюси такого підходу? Про це говоримо з гостем студії.
Дмитро Тузов: Розкажіть про концептуальне протиріччя в підходах до закону про трансплантацію.
Олег Мусій: Воно стосується презумпції. У світі існує дві презумпції — згоди та незгоди. Ідеться про згоду на забір органів, коли наступила смерть мозку. Будучи анестезіологом-реаніматологом, я стикаюся з важкохворими, яким констатовано смерть мозку, і розумію, що, можливо, їхні органи могли б врятувати оцих 5 тисяч пацієнтів, які потребують щорічно трансплантації і помирають через відсутність презумпції згоди та адекватного сучасного закону про трансплантацію.
Я подав законопроект. Він був з презумпцією згоди, тобто усі люди апріорі згодні на трансплантацію своїх органів, коли у них буде констатована смерть мозку. Той, хто не хоче бути донором органів, повинен зробити в свою поліклініку малесеньку заяву, що не згоден з трансплантацією. І в нього не заберуть жодного органу.
Дмитро Тузов: Ця інформація буде занесена в якісь бази?
Олег Мусій: Так, в реєстр трансплантації. Він поки що відсутній в Україні. Коли б він почав функціонувати, мала б наступити презумпція згоди. Ті трансплантологи, які будуть вирішувати, чи забирати органи, без доступу до реєстру не можуть зробити жодної маніпуляції.
У нас в Україні зараз така парадоксальна ситуація, що трансплантація не проводиться взагалі. Смертність людей є колосальною. Можна було б врятувати їм життя віддавши ті чи інші органи. Мені завжди пригадується вислів Івана-Павла II, який сказав: «Люди, не беріть з собою на небеса органи, вони там вам не потрібні, якщо вони здатні врятувати хоча б одне життя, то віддайте їх». Тому я не поділяю позицію про те, що має існувати те, що існує зараз — презумпція незгоди. Це значить, що всі люди не згодні, а той, хто згоден, має написати заяву. Тоді у нього можуть забирати органи без погодження з родичами.
Дмитро Тузов: Це суттєво ускладнює процедуру?
Олег Мусій: Я думаю, що тільки 1% населення піде і напише цю заяву.
Мають бути запобіжні бар’єри, щоб не було зловживань. Тут якраз ми маємо повне погодження із законопроектом мого авторства, який був поданий і підтриманий міністерством охорони здоров’я, МВС, Генпрокуратурою і СБУ.
Натомість чомусь побутує така точка зору, в тому числі і в голови профільного комітету, що ми сьогодні не готові, що йде війна, що, може, будуть когось на вулиці на органи розбирати. Весь свят давним давно відмовився від такого принципу. Білорусія і Іспанія є зараз провідними країнами в світі з трансплантології. Туди їдуть наші пацієнти, щоб зробити пересадку чи серця, чи легень, чи нирок. Це величезні фінансові витрати. Чомусь в Білорусії та Іспанії немає страху.
Ми повинні йти вперед, переконувати людей, але ставити запобіжники, щоб не було проблем, що у когось незаконним чином могли провести трансплантацію.
Дмитро Тузов: А які запобіжники існують, щоб не було подібних зловживань?
Олег Мусій: Ті, хто проводять пересадку органів, не можуть бути тими, хто забирає орган. Це мають бути абсолютно різні люди, різні фахівці. Трансплантологам заборонено займатися забором органів.
Також це створення реєстру органів і тканин. Отак просто забрати орган — це смішно і несерйозно. Для того, щоб пересадити орган, треба як мінімум, провести масу тестових досліджень, починаючи від групи крові і закінчуючи типуванням тканин на сумісність. Тільки тоді можна вирішувати, чи підходить орган.
Ми ввели присутність судмедексперта при констатації смерті мозку і ввели поняття, коли людина вважається померлою. На сьогодні це таке «дифузне» поняття, нікому невідоме. У своєму законопроекті ми чітко визначили, що людина вважається померлою, коли констатована смерть мозку, але у неї може штучно підтримуватися вентиляція легень і може битися серце. Це теж європейська практика.
Ще один запобіжник — обов’язкова присутність судмедексперта, який несе відповідальність за неправильність постановки діагнозу смерті мозку.
При тих закладах охорони здоров’я, які будуть займатися трансплантацією, обов’язково мають бути громадські наглядові спостережні ради, які будуть аналізувати кожний випадок детально.
Посилення кримінальної відповідальності в Кримінальному кодексі за незаконну трансплантацію. Це також стримувальний фактор.
Зараз цей законопроект розглядається між першим і другим читанням. В першому читанні він був прийнятий з презумпцією незгоди, але я вніс поправки, щоб було з презумпцією згоди. У ньому більше 100 поправок. Поки робоча група не опрацювала всі поправки. У вересні ми спробуємо прийняти його вцілому.
Про альтернативний законопроект «Громадському радіо» раніше розповіла Ольга Богомолець.