Фото: Громадське радіо
У студії Громадського Радіо — експерт РПР та директор фундації DEJURE Михайло Жернаков.
Дмитро Тузов: Як ви оцінюєте роботу Громадську раду доброчесності? Яке майбутнє очікує на неї?
Михайло Жернаков: Складно оцінювати, зокрема, і свою роботу, тому що я маю честь входити до ради. Ми розуміємо, що можна було б зробити краще. Загалом я задоволений тим, як відпрацювала рада. Я думаю, що вона свою місію в частині того, щоб адекватно оцінити доброчесність суддів, їх відповідність критеріям професійної етики, виконала. Інша справа, як до цього поставилися органи суддівського самоврядування, зокрема Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка в більшості випадків на ці висновки або зовсім не звертала уваги і просто долала їх більшістю голосів, як це передбачено законом, або не обґрунтувала письмово, як це передбачено законом, ті доводи, чому вона не погоджується з Громадською радою, в тих численних випадках, коли Громадська рада знайшла невідповідність майна доходам, те, що судді займалися політичними переслідуваннями, що Європейський суд з прав людини зазначив, що судді ухвалювали рішення, яке було грубим свавіллям і відмовленні в правосудді, а судді про це навіть не вказали в декларації доброчесності. У багатьох з цих випадків Вища кваліфікаційна комісія суддів сказала, що все окей, кандидати розвіяли сумніви в доброчесності і можуть бути призначені на посади суддів Верховного суду. На жаль, доводиться констатувати, що політична влада і суддівська влада разом з нею фактично знехтувала участю громадськості. Може бути таке, що вся ця робота зведена нанівець.
Дмитро Тузов: Чому Вища кваліфікаційна комісія йшла на такі суперечливі рішення? Чим керувалися судді Вищої кваліфікаційної комісії?
Михайло Жернаков: Елементарно політичною доцільністю і тим, що вони є повністю політично залежними від, зокрема, Адміністрації президента. На жаль, навіть той запобіжник, який поставили в законі, про дві третини голосів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, які потрібні для того, щоб подолати негативний висновок Громадської ради доброчесності, не виявився ефективним, тому що в переважній більшості випадків ці голоси назбирувалися досить швидко. Але ми не знаємо, хто ці люди, оскільки громадськість не закликала до оприлюднення того, хто як голосував, щоб ці люди могли нести персональну відповідальність.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.