Про КДБ, Шевченка і Народний Рух. 10 томів Чорновола

Український політик, літературознавець, провідник національно-демократичного визвольного руху кінця 80-90-х років, Герой України (2000, посмертно) В’ячеслав Чорновіл народився 79 років тому, 24 грудня 1937 року.

В студії «Громадського радіо» сестра В’ячеслава Валентина Чорновіл, яка стала упорядницею 10-томного видання публіцистичних творів діяча. Історія правозахисного руху в Україні, перша повна публікація «Українських нецензурних вісників», літературознавство, період Української Гельсінської спілки, ув’язнення і як КДБ опрацьовувало політв’язнів та ще багато інших матеріалів, документів, листів — у зібранні.

Андрій Куликов: Сьогодні відбудеться презентація 10-томника публіцистики Чорновола, коли, де?

Валентина Чорновіл: У видавництві «Смолоскип» на Межигірській, 21, о 18:00. Але перед тим, о 14:00, почнеться науково-практична конференція. Отакий насичений день, присвячений, власне, дню народження В’ячеслава Чорновола. Я вже чула, що вручили премію імені Чорновола за публіцистику, я вітаю людей, які її одержали. Звичайно приємно, що така премія існує.

Андрій Куликов: 10 томів укладені за хронологіє чи тематично?

Валентина Чорновіл: Фактично за хронологією. Але у першому томі — це, власне, літературознавство і журналістика, туди ми включили публіцистику його засланського періоду. Навіть не стільки публіцистику, а літературознавство — коли Чорновіл був у засланні, працював на заводі, його не пускали в Україну. Але він міг поїхати у центральну бібліотеку Якутська і опрацьовувати матеріали, пов’язані з Грабовським. Далі за хронологією.

Другий том — це роботи, за які Чорноволу дали ув’язнення, а потім Шевченківську премію. Потім збірка «Український вісник». Може не зовсім за хронологією ми видали четвертий том у двох книгах — листи Чорновола. А потім роботи, пов’язані з ув’язненням 1972 року — я працювала в архівах, мені було просто цікаво опублікувати допити, відповіді на заяви, протести Чорновола. Потім вже його виступи, заяви, інтерв’ю. Ще один том — це Українська Гельсінська спілка. А потім три томи інтерв’ю, виступів і статей часів незалежності.

Отак 10-томник і набрався. Також там великі додатки стосовно Рухівських документів. Ці твори дуже цінні для наукового дослідження періоду боротьби і становлення нашої держави. Історія і Чорновіл нероздільні, тому що в усьому він брав участь і, можливо, він започаткував мітинги і боротьбу разом зі своїми товаришами.

Сергій Стуканов: Впродовж кількох років ви готували 10-томник?

Валентина Чорновіл: Підготовка йшла дуже довго — з 2002 до 2015 року, презентація ще через рік. У нас була редакційна рада, але перечитування, упорядковування всього фактично впало на мої плечі. За рік я могла зробити один том, бо там по 1000 сторінок у кожному.

Андрій Куликов: А чому ви називаєте брата Чорноволом, а не В’ячеславом?

Валентина Чорновіл: Вдома я, взагалі, називала його Славком, по-родинному, люди знають його як Чорновола. Я вже абстрагувалася від того, що я сестра. Щоб не думали, що я по-сестринськи говорю. Я справді абстрагувалася. Хіба вдома за столом він щось розказував, часто гуто я нічого не знала. Потім про все дізнавалася сама, перед моїми очима пройшла величезна маса документів. Це така велетенська робота, яку він робив, це має величезне значення для України. Я не можу просто говорити — це мій брат зробив. Зараз він став не тільки моїм братом чи батьком, це історична особа.

Сергій Стуканов: Можливо, не всі прочитають десять томів, назвіть найважливіші, на ваш погляд, два-три твори Чорновола, які варто прочитати? У яких томах?

Валентина Чорновіл: Твори Чорновола — не художня література. Тим, хто вивчає літературу, є багато цікавого про Грабовського. Нового, що раніше не досліджували літературознавці, що Чорновіл знайшов в архівах. Там є і статті про Шевченка.

Хто цікавиться правозахисним рухом — це другий том, «Лихо з розуму», «Правосуддя чи рецидиви терору», ми повністю опублікували «Українські нецензурні вісники». Там не тільки твори Чорновола, але ми розуміли, що їх ніхто, ніколи не опублікує. Він їх редагував, тому ми опублікували.

Якщо люди цікавляться, як КГБ опрацьовувало політв’язнів, то можна читати матеріали 1972 року, які там опубліковані. Також описаний і період Української Гельсінської спілки, кому це цікаво. А потім наші часи, останній том. Чорновіл якось міг добре передбачати, він був гарним тактиком і стратегом — він вважав, що треба об’єднуватися. Це звучить у його творах.