Громадське радіо
Тетяна Трощинська: Я так розумію, що ваша остання поїздка в Донецьку область була в кінці квітня?
Артем Біденко: Так, перед святами ми з Сергієм Костинським, членом Нацради з питань телебачення і радіомовлення їздили в Донецьку область, і в найближчі десять днів плануємо поїхати ще в Луганську, і на та КПВВ в Донецькій області, де ми не були.
Ми хочемо побачити незамиленим оком те, що відбувається, тому що інформації дуже багато. Ми такі поїздки робимо раз на півроку.
Тетяна Трощинська: Що показало незамилене око цього разу?
Артем Біденко: Те, що дуже багато міфів навколо мовлення в зоні АТО на підконтрольних територіях. Українське мовлення є, і якщо людина хоче слухати українське радіо або дивиться українське телебачення, то в 95% це є можливим.
Тільки в кількох населених пунктах, навіть за їх межами, ми не могли зловити якісний сигнал радіо українською мовою, хоча сигнал був завжди. А телебачення, не говорячи про супутникові антени, які ловлять повсюди, є скрізь і по кабельній мережі, і по антенам аналогового прийому.
На лінії зіткнення в деяких місцях, де є глушіння з боку терористів, не можна зловити український сигнал, в будь-якому іншому місці він є.
Василь Шандро: Тобто прифронтова зона забезпечена українськими засобами масової інформації?
Артем Біденко: Так, на 95%. Навіть в Старій Авдіївці, де немає кабельного телебачення, є українське радіомовлення.
Дуже багато міфів навколо мовлення в зоні АТО на підконтрольних територіях. Українське мовлення є, і якщо людина хоче слухати українське радіо або дивиться українське телебачення, то в 95% це є можливим
Василь Шандро: Де будуть розташовані дві нові телевежі, які мають запрацювати до кінця цього року на сході України?
Артем Біденко: У нас було три великі білі плями, одну з яких ми закрили вежею в Краматорську. Залишилось дві плями – одна в Луганській області, її проблема вирішується вежею в Бахмутівці, а друга – в Донецькій області, і власне ми її досліджували під час останньої поїздки.
Василь Шандро: Це ті 5% зі 100%?
Артем Біденко: Ні, завжди є мовлення однієї чи двох FM-станцій, або одного чи двох телеканалів, але наша задача не забезпечити один-два телеканали чи станції, в нас задача, як в Краматорську, поставити 14+ каналів, 20+ радіостанцій. І локальними передавачами ми це не вирішимо.
Зараз ми в населеному пункті розміщуємо один-два передавачі і забезпечуємо таким чином локальне мовлення, один передавач-одна станція для тих, хто хоче слухати українське. Але тільки вежами ми зможемо забезпечувати розміщення великої кількості передавачів і хорошого покриття сигналом. Бахмутівка – Луганська область і Покровськ – Донецька область. Вони прокриють білі плями, і ми забезпечимо людей вибором, коли вони можуть обирати з 10-15 телеканалів.
Чому зараз говорять, що українського мовлення немає? По факту воно є, але це одна-дві станції проти 10-15 ворожих станцій.
Чому зараз говорять, що українського мовлення немає? По факту воно є, але це одна-дві станції проти 10-15 ворожих станцій
Тетяна Трощинська: Наскільки люди хочуть цієї інформації та потребують її? Чи відстежуєте ви це якось на цифрах?
Артем Біденко: Це та потреба, яка формується не природнім, а штучним шляхом. Дуже багато залежить від громадянського суспільства і держави.
Люди, які сьогодні орієнтовані на інформацію, яка надходить з боку терористів і Росії, маючи достатню кількість вибору, як мінімум почнуть цікавитися.
Плюс роль держави в тому, що необхідно створювати завади на шляху інформації, яка суперечить Конституції України і посягає на засади нашої територіальної цілісності, і так далі.
Коли ми їздили, виступав секретар РНБО Олександр Турчинов, який сказав, що вже є проект в Держспецзвязку щодо глушіння ворожого сигналу. Ми чекаємо, коли цей проект почне реалізовуватися. Тому що однозначно ми наразі не забезпечуємо достатньої кількості контенту.
Для цього потрібні три важливих кроки.
Перший – закон про тимчасові дозволи, які розробила Нацрада, чекаємо, коли Верховна Рада ухвалить. Адже частоти перерозподілені, а частина частот в нас вкрадена, і повертати їх відповідно до міжнародних нормативних документів – це досить довга процедура. Тому потрібні тимчасові дозволи, які видаються на період ведення АТО для тих операторів, які готові транслювати там.
Другий момент – створення умов, за якими було би вигідніше радіостанціям та телеканалам працювати на тій території, тому що ми розуміємо, що територія маленька, і банально українські телерадіостанції не хочуть туди йти, бо потрібно купувати відповідне обладнання, тому що це дорога процедура управляти ефіром на територіях, де живе всього дві тисячі людей. Це неприбутково.
Третій момент – це глушіння. Коли з того боку лунає 25 станцій, а ми заводимо 5, то це є нерівнозначним. Треба переводити в якийсь однаковий рівень.
В Криму недостатньо електроенергії, щоб блокувати «глушилками» наш сигнал, і немає можливості побудувати вежі, щоб заблокувати нашу на Чонгарі.
Тетяна Трощинська: У березні була відкрита телевежа на Чонгарі. Яка там ситуація зараз. Там оголошено конкурс?
Артем Біденко: Там як раз все уперлося в питання тимчасових дозволів. Тому що досі воно неврегульоване і йде перерозподіл частот. Ми чекаємо, коли Нацрада виділить частоти на цифрове мовлення, після цього будуть завезені відповідні передавачі, і з Чонгару відбудеться цифрове телевізійне мовлення, і в Джанкої можна буде дивитися українське телебачення.
Плюс є план збільшення вежі на Чонгарі до 200 метрів, і якщо всі законодавчі ініціативи будуть проголосовані, то можна буде говорити про збільшення вежі і розширення мовлення на Крим.
Ситуація з вежею на Чонгарі дуже позитивна. Адже на окупованих територіях Донецької та Луганської областей у ворожої сторони є можливість блокувати наш сигнал, і ми не можемо впевнено говорити, що кожного дня ми дістаємо до Донецька. Ми знаємо, що два телеканали можна справді ловити в Донецьку, і їх бачать, але це не впевнений прийом.
В Криму інша ситуація, там недостатньо електроенергії, щоб блокувати «глушилками» наш сигнал, і немає можливості побудувати вежі, щоб заблокувати нашу на Чонгарі.
Василь Шандро: Якийсь є зворотній зв’язок з Криму?
Артем Біденко: Зараз там тільки радіо, і наша ключова аудиторія – це ті, хто їдуть в машинах, вони слухають радіо. Так, ми маємо цей зворотній зв’язок, що люди ловлять українське і слухають.