«Громадське радіо»
Тетяна Трощинська: Ще в університетські часи нам говорили навесні, що треба починати планувати посівну. Чому це так важливо? Чи є в Україні з цим проблеми?
Ярослав Краснопольський: Вчора ми піднімали цю тему на нараді з керівниками обласних агропромислових формувань.
В деяких областях скорочують департаменти до управлінь, а в районах зменшують кількість працівників. Напевно люди не розуміють значимість їх праці.
Ми відповідальні за продовольчу безпеку нашої держави. Зараз слідкують за тим, щоб не було дефіциту продуктів, хоча завдяки ринковим умовам такі тенденції є.
Андрій Куликов: Тобто щось може зникнути з полиць?
Ярослав Краснопольський: Так. В наслідок природних чи штучних передумов.
Природні передумови — це коли продукт стає невигідним економічно і товаровиробник де-факто не хоче займатись його виробництвом.
Це ринкова економіка, ми не міністерство, що зобов’язане змушувати виробників займатись виробництвом того чи іншого товару.
Ринок повинен сам регулювати цінові паритети для того, щоб виробництво було вигідним для всіх.
У випадку перевиробництва сільськогосподарської продукції, її потрібно експортувати. Ми повинні опікуватися цим питанням і шукати ринки збуту для того, щоб продати її закордон.
Тетяна Трощинська: Тепер засівають переважно приватні підприємці. Яка тут роль міністерства і хто би мав давати необхідні кошти для проведення посівних робіт?
Ярослав Краснопольський: Сьогодні існує нестача коштів на посівну, бо на 22% виросла вартість матеріально-технічних ресурсів — насіння, засобів для захисту рослин, пального. В першу чергу тому, що їх вартість прив’язана до курсу долара.
В залежності від культури, 70-75% собівартості — це саме імпортна складова.
Андрій Куликов: Яку роль відіграє міністерство у тих суперечках, що точаться стосовно продажу землі? До вас звертаються по експертну оцінку?
Ярослав Краснопольський: Так, і ми завжди висловлюємо свою позицію.
До 1 березня Кабмін зобов’язаний подати до Верховної Ради законопроект відносно обігу сільськогосподарських земель. Цей законопроект готує Держгеокадастр, але ми в нього вносимо свої зауваження і пропозиції.
В суспільстві немає єдиної думки стосовно того, повинен бути продаж землі, чи ні.
Приблизно 80% населення проти того, щоб відбувався продаж землі, але 75% з тих, кому вона належить виступають за можливість її продажу.
Більш того, де-факто, зараз відбувається реалізація землі в тіньовому секторі.
Кому має продаватися земля і в яких об’ємах, наскільки прозоро має проходити продаж, чи мають право іноземці здійснювати купівлю — ось перелік питань стосовно яких сьогодні ведуться дискусії.
Проте рано чи пізно земля має стати товаром, бо це багатство, яке дає можливість залучити серйозні інвестиції.
Андрій Куликов: Наскільки міністерство опікується впровадженням техніки? Ви зараз керуєте, чи тільки радите?
Ярослав Краснопольський: Ми запроваджуємо стратегію. Суспільство повинно орієнтуватися в тому, що і в яких об’ємах має вироблятися, а вже розуміючи це, самі виробники мають визначати для себе відповідні технології і вирішувати, з якою технікою і з якими продуктами вони досягатимуть максимальних результатів.
Втручання міністерства у виробничу діяльність категорично заборонена.
Тетяна Трощинська: Якою є позиція міністерства стосовно податку на додану вартість для аграріїв? Чи залишаються вимоги МВФ стосовно того, щоб скасувати спецрежим?
Ярослав Краснопольський: Треба розрізняти позицію міністерства і вимоги МВФ.
Міністерство починаючи з лютого минулого року, коли стало відомо про наявність проекту меморандуму про скасування акумуляції ПДВ, виступало проти.
Врешті ми запропонували варіант, який передбачав, що 90% акумуляції залишається за підприємствами, а 10% йде до загального фонду і потім повертається в якості допомоги конкретним галузям.
Нажаль, народні депутати не дослухались до нашої позиції, внаслідок цього відбулись протестні мітинги. Аграріїв можна зрозуміти, бо державна підтримка є мінімальною на сьогоднішній день, особливо в порівнянні тим, якою вона є в західних виробників.
В той же час ми намагаємось підтримувати товаровиробників через аграрний фонд, який робить форвардні закупівлі, тобто дає кошти в 3 етапи наперед, щоб за них можна було одразу придбати матеріали, а потім вже розрахуватись зерном.
Згідно з діючим режимом, ті, хто займаються тваринництвом і молоком сплачують 15% від прибутку, ті, хто займаються зерновими сплачують 80% від прибутку, всі інші — 50%.
Цю систему дуже важко адмініструвати через брак фахівців, які займатимуться цими податками.
Треба шукати компроміс, який не просто поверне нас до попереднього режиму, а й буде здійснений з урахуванням вимог МВФ