Реформи року: зради і перемоги децентралізації, освіти, медицини

Більшість українців, опитаних Центром Разумкова, виступають проти реформ, які були прийняті або заплановані у 2017 році. Окрім того, як свідчать дані опитування фонду “Демократичні ініціативи” і Київського Міжнародного Інституту Соціології, восени 2017 року менше третини українців, а це 28%, готові терпіти зниження рівня власного життя заради кінцевого успіху реформ. Чи справді все так погано з реформами в Україні? Про них говоримо з Юрієм Ганущаком, директором Інституту розвитку територій, експертом Реанімаційного Пакету Реформ.

Юрій Ганущак: Реформи рухаються, але в Україні так буває, що два кроки вперед, крок назад. В нас відбувається, що скоро вибори, відповідно, реформи не те, щоб згортаються, а проходять лише ті зміни, які електорату ніби подобаються. В цьому ракурсі це погано. В децентралізації влади за великим рахунком ми не пройшли й половини шляху, ця реформа може бути згорнута, симптоми цього вже є.

Антикорупційна реформа – є надія, що за допомогою зовнішніх чинників, в першу чергу американців, європейців, вона не зійде нанівець. Бо там контроль, все таки президент, його оточення зрозуміли, що інакше не вийде. Іде реформа системи оборони, хоч тут є повне розуміння, що треба робити. Несподівано непогано, на мій погляд, пішла пенсійна реформа. Мені б хотілося, щоб це була ідеальна система, яка би працювала років 50 без змін, але ми живемо в реальному світі, сам факт, що ми донесли людям досить неприємний меседж про те, що пенсію потрібно заробити або навіть відкласти – це достатньо сміливий крок. Бо раніше всі політики загравали, казали: «ми вам збільшимо пенсію, навіть якщо немає чітких підстав для цього». Зараз чітко вказано: пенсія повинна бути 1) зароблена або відкладена по персональному обліку, 2) вона буде автоматично перераховуватись в зв’язку з інфляцією і ростом зарплат. Дуже чітко дали зрозуміти, що віднині політика закінчується. Як не дивно, її підтримує переважна більшість населення, тому що людям основне – не розмір, а справедливість.

Міністерство освіти досить чітко зрозуміло, що освіта – це та галузь, яка може бути децентралізована

Освітня реформа – скандал з приводу сьомої статті послужив досить непоганою димовою завісою, тому що насправді там ряд контроверсійних новинок, які запропонували в основному тексті. Ця реформа йде. Що мені дуже приємно – що міністерство освіти досить чітко зрозуміло, що освіта – це та галузь, яка може бути децентралізована.

А от реформа охорони здоров’я дуже контроверсійна. Чомусь тут вирішили, що це не може бути децентралізованою.

Любомир Ференс: Тобто залишається за всім контроль Києва?

Юрій Ганущак: Не просто Києва. Створюється абсолютно незрозуміла структура, яка буде управляти порядком 90 мільярдів грошей, і при цьому система її контролю – її немає. Це настільки корупціогенно. У нас витрачається 3,5% ВВП на охорону здоров’я, ще стільки ж платять пацієнти. 7% це приблизно і є та сума, яку і має коштувати охорона здоров’я. Зараз все це централізують. Людям в законі прописали, що вони не платять ні за що. І ця структура буде вибирати дефіцит, половину, буде вибирати – кому дати, кому не дати. В мене є величезний сумнів у тому, що це запрацює. Тим більше, чомусь взялися за первинну частку, яка просто органічно є такою, якою мають опікуватися органи місцевого самоврядування. А її централізували. Наслідки будуть катастрофічні не для міністерства охорони здоров’я, а для уряду. 

По самій децентралізації – ті речі, які вже концептуально опрацьовані, йдуть по конвеєру. Але, на жаль, немає далі  руху. Пішли тривожні дзвіночки. Перше, це в день місцевого самоврядування ВР не проголосувала за проект 6466 (який розблоковує можливість містам обласного значення до себе приєднувати навколишні села, звичайно, добровільно, при рішенні обох сторін). Це надзвичайно дивно, не голосували в першу чергу представники пропрезидентської фракції. Прямо перед цим президент заявляв, що це найкраща реформа і він буде її супроводжувати. Більш цікаво – не голосували представники групи «Удар», керівника асоціації міст України Віталій Кличка. Цей законопроект розроблявся цією асоціацією, і ніхто туди нічого не додав. Можна було б казати: а от не хватало голосів, якби його не відправили на друге читання. Тобто на друге читання вистачило голосів, а щоб проголосувати – не вистачило. Він абсолютно простий. Я бачу тут гру м’язами, демонстрацію того, що можна потягати вусами льва. Я маю на увазі президента. Прямо сказали: президент, ти можеш говорити скільки завгодно про децентралізацію, а в нас свої інтереси є.

Любомир Ференс: Які саме інтереси?

Юрій Ганущак: Чисто особистісні і корпоративні. Є ряд таких законопроектів, на яких певні групи хочуть показати, що тигру не додають м’яса, «давайте домовлятися». Мені страшно шкода, що цей законопроект став заручником таких підходів. 

Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі