Говоримо з політологом Михайлом Басарабом.
Дмитро Тузов: Соціологічні опитування показують певну кризу політичної системи в Україні. Навіть важко сказати, кому з політиків українці довіряють. Як ви вважаєте, напередодні президентських і парламентських виборів чи можемо ми з вами говорити про те, що в списку політиків, яких ми разом приведемо до влади, можуть бути нові обличчя?
Михайло Басараб: Поки ми не можемо сказати про те, що хтось із абсолютно нових політиків потрапляє в групу фаворитів електоральних рейтингів. Ви праві, коли кажете, що сьогоднішні електоральні рейтинги характеризуються надзвичайно низьким рівнем довіри абсолютно до всіх політиків, до всього політичного класу: до політиків, які перебуваються при владі і які не перебувають при владі, до опозиційних політиків. Ми можемо це характеризувати як загальну зневіру, і цьому є дуже багато пояснень. Я би порівняв цей період із періодом 2008-2009 року – тоді було щось схоже.
Маємо сьогодні таку картину, коли виборці протестують проти політичного класу загалом. Це своєрідний протест до влади, яка нічого не зробила, і до опозиції, яка не зробила нічого, щоб завадити владі вести такий провальний курс.
Дмитро Тузов: Але ж обирати доведеться. Як діятимуть громадяни України, як ви вважаєте?
Михайло Басараб: Ми вже сьогодні бачимо сигнали такого «електорального сарказму», коли в електоральних рейтингах бачимо зростання рівня підтримки таких персонажів, як Рабінович, Зеленський, авансова електоральна підтримка Святослава Вакарчука, який ще не заявляв про свої президентські амбіції або ж бажання брати участь у парламентських виборах.
Ми повинні розуміти, що Святослав Вакарчук не просто так з’явився в електоральних рейтингах. Ми там не побачили Руслани Лижичко або іншого співака чи співачки, актора чи акторки. Він опинився в електоральних рейтингах; у відкритих джерелах, ЗМІ було багато публікацій із посиланнями на інсайдерську інформацію про те, що Святослав Вакарчук розглядає таку можливість. Тому розмови про це ведуться, очевидно, Святослав Вакарчук веде або вів перемовини про це.
Існує авансовий рівень підтримки персонажів, далеких від політики, тих, яким точно протипоказано бути в політиці (наприклад, це стосується комедійного актора Зеленського).
Зеленський – це митець, відомий метр українського комедійного тележанру – це щось, як Беппе Грілло в Італії. Це люди, які висміюють політику, протиставляють себе політиці. Тут ми бачимо 4-5% електорального рейтингу Зеленського, який і не натякав, що готовий взяти участь у президентській кампанії.
Дмитро Тузов: Але ж він зіграв роль президента в серіалі, люди одразу це сприйняли як певний сигнал.
Михайло Басараб: Так, але ж це був образний натяк – це не була прес-конференція чи серйозна заява.
Це ж саме стосується Рабіновича. Він хоч і є депутатом, але я вважаю його представником шоу-бізнесу. Він більше нагадує не політика, а шоумена. Це такий махровий популіст, демагог – людина, яка розважає.
Чинний президент сьогодні має найгіршу електоральну картину. У нього постійно знижується рейтинг електоральної підтримки та рівень довіри. Якщо аутсайдери рейтингу «сіли» на свої відсоток-два, то президент постійно падає в рейтингах. Якщо ця тенденція збережеться, то у Петра Олексійовича є високі шанси бути поза групою лідерського пелетону через рік.
Тенденції загальної зневіри українців, недовіри до всього політичного класу також сприяє достатньо масована робота ворожої пропаганди на нашій території.
Дмитро Тузов: В Україні інколи спалахують дискусії, чи можливий в нашій країні «французький варіант», як із Макроном – коли людина, яка на початку виборчої кампанії не була серед двох фаворитів, перемогла.
Михайло Басараб: Так, це можливо. За рік ми можемо отримати абсолютно нових персонажів у групі лідерів. Зараз ситуація дуже мінлива. Умовні лідери електоральних рейтингів, уся десятка, має рівні шанси на вихід у другий тур. Але так само будь-хто має шанс втрутитися в боротьбу за лідерство, бо сьогодні найвищий електоральний рейтинг – 10%. За рік до виборів – це ніщо. Тому ми маємо шанс побачити абсолютно нових персонажів.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.