Гість ефіру – літературний критик Євген Стасіневич.
«Часто ці серіали з точки зору сценічної, сценарної майстерності виглядають наївними. Але ми тоді були молодшими або геть малими, тому там є емоційні підв’язки. У 90-і для нас особисто відкрився світ, захотілося побачити усілякого. Оце усіляке прийшло у величезній кількості. Був бум латиноамериканських серіалів – «Багаті теж плачуть», «Рабиня Ізаура». Вони грали свою роль», – говорить Євген Стасіневич.
90-і тільки спочатку здалися десятиліттям чи часом безмірних можливостей, потім з’ясувалося, що це надзвичайно складний і тяжкий час. Оці серіали, особливо «Багаті теж плачуть», примиряв з думкою, що навіть там, де є гроші, де не треба думати про завтрашній день, є біди, люди страждають. Мені здається, що це одна з важливих складових цього серіалу.
Серіал закінчився у 89-му році, а ми дивилися його в середині 90-х. Наші 90-і не завжди співпадають з іншими 90-ми.
Він закриває рівно 10-ліття. Це надзвичайно теплий серіал, загалом серіали 90-х теплі. Вони в чомусь щирі, прості для когось, але вони рідко прикидаються високим мистецтвом. Ніякої патології, яка прийде в серіал в середині нульових немає.
Це те, під знаком чого проходять 90-і, найкращий серіал усіх часів для багатьох. Рівень гумору настільки високий, що зрозумілий у всіх цивілізаціях, при тому, що американський гумор, як і британський, специфічний.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.