У студії Громадського радіо — письменниця Лариса Денисенко.
Лариса Денисенко: Я схильна думати, що ця книжка про людей. В певному віці, приблизно від 3 років, дитина починає цікавитися всім, що є навколо. Або це іграшка, або це щось живе. Коли ідеться про щось живе, то в міських чи сільських умовах це дуже часто курчата, котики, собачки, хом’ячки, кролики. Тут виникає питання комунікації, відповідальності і усвідомлення того, що в тебе, наприклад, цуцик. Це не тільки показати подрузі або другу, не тільки сфоткати і викласти в Instagram. Це і член родини, який залишається з тобою 7 — 8 років. І вже в 13 років дитині, можливо, буде складно опікуватися собакою. Я просто хочу, щоб діти і дорослі були більш відповідальні, коли вони вирішують взяти собаку. Кожна порода, кожна собака має свої особливості.
У мене з дитинства собаки. Я себе не знаю без собак, бо вони завжди були в родині. У мене був безпородний песик, спанієль був, сеттер був, зараз у мене вже другий французький бульдог.
Вікторія Єрмолаєва: Те, що Лариса любить собак, зрозуміло вже з першої сторінки книжки. Вона їх називає «псяки-усміхаки», «любляки», «відчайдухи», «жаднюги», «вередуни», «впертюхи».
Лариса Денисенко: «Впертюхи» — це дуже влучна характеристика французьких бульдогів, англійських бульдогів. Вони надзвичайно вперті. Насправді собака зміцнює лідерські якості, щоб не дозволити собою маніпулювати, вибудувати ієрархію, не принижуючи, усвідомлюючи цінність.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.