Громадське радіо
Василь Шандро: Що для ЮНЕСКО є таким важливим на вулиці Хрещатик, що це може стати частиною світової спадщини?
Олена Олійник: Передісторія цього питання тягнеться ще з 90-х років, коли доктор архітектури Богдан Черкес говорив про необхідність включення Хрещатику до списку ЮНЕСКО. Два роки тому до мене звернулися німецькі колеги і запропонували зробити транснаціональну номінацію разом з Мінськом, Варшавою і Москвою. Беруться до уваги головні вулиці столиць, повоєнна архітектура 40-50-х років.
Що важливо: що спадщини ЮНЕСКО включають не найкращі об ‘єкти, а найоригінальніші. У цій номінації Хрещатик займає особливе місце: в умовах тоталітарної сталінської архітектури Хрещатик уособлює риси національної ідентичності. Праця тих архітекторів – це подвиг, бо вони змогли втілити барокові риси у цілком прорадянській архітектурі.
Відмінність Хрещатика ще й тому, що парний і непарний бік вирішені і функційно, і просторово зовсім по-різному.
Арки, проходи, які з’єднують Хрещатик з пагорбами і верхнім містом, висотні домінанти – все це відповідає особливостям давньоруської архітектури. Все це зорово зв’язує Хрещатик з протилежним пагорбом. Такого ансамблю цього періоду немає більше ніде у світі.
Тетяна Трощинська: Для того, щоб Хрещатик дійсно увійшов до спадщини ЮНЕСКО, які формальності мають бути дотримані?
Олена Олійник: Ми опрацювали критерії і виробили атрибути підтвердження тієї універсальної цінності, яку ЮНЕСКО вимагає підтверджувати. Зв’язки з ландшафтом, збереження старої забудови, парна/непарна сторона в різній манері і національний декор. Тепер ми, експерти, повинні зробити номінаційне досьє, подати у Німеччину і вони вже подадуть документи до попереднього списку. Аби включити Хрещатик до кінцевого, остаточного списку комісія ЮНЕСКО з подачі Київської ради, Міністерства культури, повинна затвердити це досьє. В ЮНЕСКО його буде представляти комісія ЮНЕСКО. Тому, потрібна бюрократична робота і сприяння.
Повну версію розмови дивіться у доданому відео файлі.