Що загрожує неплатникам аліментів, які потрапили до відкритого реєстру?

Гість ефіру — голова правління Центру сімейно-правових досліджень, адвокат Олег Простибоженко.

Тетяна Трощинська: Ви є членом робочої групи з розробки ухваленого закону, який і призвів до того, що Єдиний реєстр злісних неплатників аліментів відкрили. Інколи там трапляються і відомі прізвища. Журналісти знайшли народного депутата, лідера Соціал-демократичної партії Сергія Капліна та колишнього міністра аграрної політики та продовольства, колишнього народного депутата та очільника харківської обласної організації ВО «Свобода» Ігоря Швайку. Окрім «дошки ганьби», що ще це означає?

Олег Простибоженко: Реєстр був створений не завдяки цьому закону. Він передбачався ще Мін’юстом на етапі реформи системи виконання судових рішень. Яка мета цього? Всі чули, що міністр юстиції сказав, що це для жінок, які будуть вступати в шлюб з цими людьми. Навряд. Напевно, це покликано чинити психологічний тиск на цих неплатників аліментів, щоб вони позбулися своєї присутності в цьому списку. Я подивився цей реєстр. В такому вигляді, як він є, він мені не подобається. Реєстр складений не за прізвищем, не за сумою боргу, а за датою внесення. Ми не можемо так шукати дуже оперативно. Якщо я знаю прізвище боржника, я просто увіб’ю його в загальному реєстрі, мені не потрібен окремий.

В Латвії кілька років тому було запущено такий реєстр. В школах діти з підліткового віку почали цькувати тих дітей, батьки яких були в цьому реєстрі. Наслідком цього стало те, що багато жінок забрали свої заяви, багато жінок не звернулися через побоювання ризиків. З цих мотивів Конституційний суд заборонив цей реєстр у Латвії. У нас до такого не призводить, тому що підліткам доведеться явно постаратися, щоб знайти певне прізвище.

Тетяна Трощинська: Що законодавство тепер говорить неплатникам аліментів?

Олег Простибоженко: Я б сказав, що законодавство тепер лякає неплатників аліментів. Каже воно не так багато і не так чітко. Воно залякує, що виконавець забере в них водійські права, заборонить їм виїзд за кордон, позбавить права на полювання і на зброю. Плюс суспільно корисні роботи.

Ідея така: якщо набирається заборгованість за 6 місяців, державний виконавець без суду і слідства виносить чотири постанови: першою він обмежує право керування транспортним засобом, я сподіваюсь, до погашення заборгованості, оскільки в законі такого немає, це має розробити Мін’юст в підзаконних нормативних актах. Надалі, я так думаю, постанова потраплятиме в реєстр Національної поліції. В подальшому інспектор його зупинить через порушення чи для перевірки, права будуть вилучені. Тут є обмеження – не застосовується до таксистів, далекобійників, тобто до тих, хто доведе, що це його заробіток. Не застосовується також до людей з інвалідністю, до АТОшників, які воюють.

Стосовно виїзду за кордон, то тут винятків немає. Я проти такої норми, тому що тепер наші заробітчани назад не повернуться. З особою, яка працює на державній службі, на підприємстві, все просто. Я здивований, чому нардепи були в списку неплатників, оскільки система тут спрацьовує. Виконавець просто направляв на роботу лист, і гроші відраховувалися без проблем.

Тетяна Трощинська: Батьки, які не мають фінансової можливості, безробітні, зобов’язуються до виконання громадських робіт?

Олег Простибоженко: Так. Ідея Сімейного кодексу ще старої редакції в тому, що ми припускаємо, що ти можеш заробляти середню зарплатню, тобто аліменти розраховуються по середній зарплатні. Тепер закон пропонує громадські роботи. Механізм недосконалий. Моя ідея була в тому, щоб ми конвертували заборгованість в громадські роботи. Мін’юст обрав іншу схему: виконавець складає адмінпротокол на особу про те, що вона має заборгованість, відповідальністю є суспільно корисні роботи. Кошти, які заплатять, не є штрафом, вони йдуть в рахунок аліментів. Я відверто скажу, що ця норма не спрацює. Ми не залучимо того, хто не працює і не може працювати, бо суд його не визнає винним.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.