Про Big Data, Brexit і передвиборну кампанію Дональда Трампа, соцемрежі та критичне мислення говоримо з засновником Watcher експертом Максимом Саваневським.
Тетяна Трощинська: Зараз, приблизно за місяць по тому, як Трамп став президентом, з’являється інформація, у тому числі й ваше дослідження, про те, що його перемога стала можливою завдяки вивченню нас як споживачів у Інтернеті. Це дуже спрощене формулювання, чи так воно і є?
Макс Саваневський: Так і є. Що вужче ви сегментуєте аудиторію за вподобаннями, страхами, інтересами, то чіткіше ви можете задовольнити саме їхні очікування, сподобатися їм. Кампанія Трампа в Інтернеті була побудована саме в такий спосіб. Вибори в США влаштовані так, що, коли ти перемагаєш в Штаті, ти виграєш усі голоси виборців у ньому; тому боротьба точиться завжди за 5-15 штатів, де шанси на перемогу мають обидва кандидати (наприклад, за Техас демократи не борються ніколи). Трамп з одного боку активізував своїх виборців, щоб вони прийшли на вибори; а з іншого боку добивався, щоб не прийшли виборці Гілларі Клінтон. І йому вдалося зробити так, щоб у великій кількості штатів частина виборців, які ніколи б не підтримали самого Трампа, просто не дійшли до дільниць.
Василь Шандро: Що слід розуміти під поняттям «BigData»?
Макс Саваневський: Це великий набір інформації, яку компанії можуть збирати про нас; наприклад, про те, де живуть 45 мільйонів українців, їх адреси й імена. Така інформація існувала вже дуже давно, але недавно з’явились технології того, як з нею можна працювати. Тепер за лічені секунди можна зробити вибірку чоловіків на ім’я Василь у місті Києві певного віку з певним доходом і донести до них потрібну інформацію. Людина, користуючись смартфоном чи взагалі Інтернетом залишає за собою слід, відвідуючи певні сайти. Великі компанії відслідковують усю цю інформацію. Google знає про нас так багато, що складно навіть уявити. Так само і Facebook, й інші соціальні мережі – навіть більше, бо у Google інформація деперсоніфікована, а соцмережі дуже чітко знають, хто ми є, хто наші друзі, куди ми їздимо, що купуємо, чого ми боїмося. Наприклад, якщо ви авторизовані у Facebook і в цей час відвідуєте якісь інші сайти, ставите там лайки, він про це знає.
Тетяна Трощинська: Це дає можливість створити ідеального в очах виборців кандидата і продати їм таку підставну особу? Це велика проблема маніпулювання.
Макс Саваневський: Так. Є велика загроза, що в найближчі років 10-15 вибори виграватимуть кандидати, у яких, здавалося б, немає жодних шансів, — а вони просто використовують сучасні технології.
Тетяна Трощинська: Вони просто подають себе такими, як їх хочуть бачити?
Василь Шандро: А що поганого в тому, що про нас збирають інформацію? Може проблема у відсутності критичного мислення?
Макс Саваневський: Відсутність критичного мислення – це велика проблема сучасного суспільства. Але ще одна проблема полягає в тому, що роль ЗМІ як джерела інформації дуже сильно зменшилася.
Василь Шандро: Нещодавно у цій студії ми говорили з Миколою Рябчуком про термін «постправда» — явище яке охопило всю планету: питання правди й точок відліку перестало бути актуальним, ми живемо в паралельних світах.
Макс Саваневський: Так. Ми живемо в мильній бульбашці: люди ніби й можуть відрізнити добро від зла, але не переймаються, наприклад, проблемами економіки, стосунків з зовнішніми ворогами. Ця відсутність критичного мислення загрожує тим, що до влади будуть приходити дуже несподівані люди не тільки в США, а й у інших країнах. Загалом ця проблема після виборів у Штатах піднялась на новій щабель. Багато звинувачень було висунуто в сторону компанії Facebook, яка зіграла, можна сказати, ключову роль у перемозі Трампа, даючи змогу розміщувати дуже вузько націлену рекламу. Крім того, що така інформація розміщувалася, вона ще й тестувалась: клікають на посилання чи ні, “лайкають” чи “не лайкають”. У штабі Трампа розміщували десятки тисяч різних повідомлень для дуже вузьких груп. Вони працювали не на 300 млн виборців, боротьба йшла за 10-15 млн, а для них робили десятки тисяч рекламних повідомлень – одне повідомлення могло розміщуватися усього для десяти людей.
Facebook є власником великого масиву інформації, на якому заробляє гроші. Для нього це бізнес. У них є проблема, що різні правозахисні організації, політичні сили звинувачують їх в тому, що вони збирають забагато інформації про людей.
Ми можемо стикнутися з тим, що до влади прийдуть погані люди і змусять Google чи Facebook передати всю цю інформацію державі, а потім у такий спосіб впливати на людей.
Василь Шандро: У чому плюси та мінуси того, що про нас зібрали багато інформації?
Макс Саваневський: З точки зору електронної комерції нам “підсовують” у рекламі багато речей, які нам дійсно потрібні. Але є проблема з тим, що Facebook “фрагментує” суспільство. Люди люблять читати те, що їм подобається: вони читають новини про політиків, які їм подобаються, критично не оцінюють інших. І їм здається, що всі друзі навколо теж люблять конкретного політика.
В Україні на сьогодні 7,2 мільйона користувачів Facebook. Ми вживаємо термін “політично збочені” до тих, які багато читають про політику економіку. Таких людей від 500 тисяч до мільйона. Більшість людей заходить для розваг: подивитися на котиків і чи підріс племінник родички.
Денна аудиторія Інтернету в Україні 22-23 мільйони. З них хоча б на один новинарний сайт зайдуть протягом дня близько 5 мільйонів. І коли людям підсовують речі, аби вони голосували за певні політичні сили чи створювали безлад в країні, такі загрози існують.
Дві найпопулярніші в нас соцмережі: Вконтакте та Однокласники. І є інформація про 15-20 мільйонів українців, які є в цих соцмережах: чим вони займаються, які в них страхи, чим вони хворіють, чи в них є фінансові проблеми. Все це можемо чітко ідентифікувати через соцмережі, і є великий простір, щоб впливати на ситуацію в країні.