В студії працює журналіст «Громадського Радіо» Любомир Ференс.
Любомир Ференс: Як народилася ідея зйомок документального фільму про Олеся Ульяненка?
Мирослав Слабошпицький: Ця ідея існувала від моменту, як Олесь помер. Певною спробою виявилася меморіальна книга «Олесь Ульяненко: без цензури», яка складалась з розшифровок його інтерв’ю та була видана в першу річницю смерті.
Любомир Ференс: Про що буде фільм?
Володимир Тихий: Певною мірою це буде збір спогадів, які зберігаються, в приватних колекціях. Є багато матеріалів з першої «Барикади», яку робив Доній, з фестивалів.
Сподіваюсь, воно буде скоріше про особистість Уляна та епоху, в якій він жив, творив. Як ця епоха та безпосереднє оточення нищило його.
Любомир Ференс: Там будуть архівні зйомки письменника, а ви додаватимете свої?
Мирослав Слабошпицький: В мене вже є багато відеоматеріалу. На частину я вже маю права. Оскільки ми були знайомі з Олесем, знаєм, де шукати матеріал. Ми постараємось акумулювати більше матеріалу, щоб Олесь у фільмі був живим та спілкувався з глядачем.
Любомир Ференс: Зйомки мають пройти в Києві, Хоролі, Лос-Анджелесі. Як це буде використано у фільмі?
Володимир Тихий: Існує дуже умовний план дій. Півроку точно піде на збір матеріалу, систематизацію. Цим і займаємось. Вже потім будемо планувати.
Мирослав Слабошпицький: Хорол — місто, де Олесь народився, де пройшло його дитинство. В годині їзди від Лос-Анджелеса живе сестра та мати Олеся Ульяненка. Київ — місто слави. Як казав один письменник, що про Київ стільки не написав жоден киянин, як Олесь.
Любомир Ференс: Книжки Олеся Ульяненка «Жінка його мрії» та «Сталінка» будуть задіяні у фільмі?
Володимир Тихий: Звичайно, вони знакові. Одна книжка зробила йому ілюзію, нібито починається кар’єра відомого українського письменника. Він наймолодший, хто отримав за літературну творчість Шевченківську премію. Інша історія показує, наскільки для українського болота ця творчість була бажаною, бо роман заборонили. Це нанесло потужний удар по Олесю. Це і була причина, що він так рано загинув.
Мирослав Слабошпицький: Для мене Олесь Ульяненко — це герой України рівня Гонгадзе. Гонгадзе — людина, яку влада вбила за свободу слова. Це журналіст. Але свобода слова не є монопольним правом журналістів. Вона може бути і в писанні слів, які ти вважаєш за потрібні. Кейс Ульяненка — кейс боротьби за свободу слова. Недарма Державний департамент США включав інцидент з Ульяненком в річний звіт про порушення прав людини в Україні.
Це мученик за свободу слова, єдиний письменник, який в суді відстоював право на свободу творчості.
Мирослав Слабошпицький: Українське суспільство помінялося: зараз би цю книжку заборонили?
Володимир Тихий: Суспільство змінилося, але люди, які в цій комісії, на жаль, не змінилися. Вони мають отримати по заслузі за те, що вони робили.
Любомир Ференс: Володимир, ви написали з Олесем сценарій його книги «Сталінка», але фільм не був знятий
Володимир Тихий: Так, на той момент в Україні кіно не знімалося. За рік жодна копійка на кіно не була виділена. Це було декілька чи не найскладніших для українського кінематографу років. Зараз йдеться про можливість зняти кіно по цьому сценарію, але треба ще трохи часу, мені здається.
Любомир Ференс: Звідки будуть гроші на зйомку документального фільму і наскільки масштабним планується проект?
Мирослав Слабошпицький: Думаю, фільм вийде в 2017 році. Сподіваємось на фінансову підтримку Державного агентства з питань кіно. Основне: щоб використати матеріали, права яких належать телеканалам, студіям, приватним особам, потрібно викупити їх чи отримати в подарунок.