«Громадське радіо»
Світлана Хутка, дослідниця і професорка Стенфорду, розповіла про життя та бізнес у Кремнієвій долині, а також про досвід Стенфорду для української вищої освіти.
Тетяна Трощинська: Для деяких людей Стенфорд є прикладом втілення стандартів вищої освіти. Це міфологія чи таки є чого повчитися?
Світлана Хутка: Коли ми говоримо про Стенфорд або Гарвард — це дійсно дуже високі стандарти освіти. Водночас не менш хороші зразки якісної освіти ми можемо знайти і на пострадянському просторі.
Василь Шандро: Анонсована завтрашня зустріч з вами має назву «Стенфорд: за лаштунками»? Що ж там відбувається?
Світлана Хутка: Там дуже багато роботи. Там дуже багато самоконтролю. Там створені умови для комфортного навчання, але при цьому вас ніхто не змушуватиме вчитися. Це дуже нехарактерна річ для нашої освітньої культури.
Ще один нюанс, який сприяє дуже високій динаміці засвоєння знань — дуже низька владна дистанція між викладачем і студентом. У нас прямо протилежна ситуація. Далеко не завжди викладач може самостійно подолати цю дистанцію. Студенти, коли вони приходять на вищі навчальні рівні, самі дуже часто бувають до цього неготові. Крім того, це шалена конкуренція.
Василь Шандро: Ви викладали в Києво-Могилянській академії. Ситуація там наближена до тих стандартів, про які ви говорите?
Світлана Хутка: Могилянка будувалася за зразком стенфордської і гарвардської програми. Я пригадую, що коли я вперше потрапила в Могилянку, ми спілкувались з викладачами на рівних. Крім того, це була атмосфера свободи вибору. У нас точилися дуже активні дискусії, які комусь здалися б навіть агресивними. Якщо ви пройдетесь по списку співробітників великих міжнародних компаній та університетів, ви побачите багатьох випускників Могилянки. Тому що ця світоглядна рамка дуже добре вписується в формат, характерний для просунутих міжнародних університетів.
Тетяна Трощинська: Чому ієрархічна культура між викладачем і студентом в Україні є негнучкою?
Світлана Хутка: У Стенфорді вона також ієрархічна, але стилістика спілкування інша. Зокрема до цього готує наша шкільна освіта, внаслідок якої у людини формується дуже низька варіативність реакцій в межах власного вибору. Зараз ситуація змінюється.
Я створила фундацію «U.World Foundation», яка має кілька напрямків роботи. Це освітні інновації, навчання підлітків навичкам майбутнього і публічна дипломатія. Мій досвід роботи з цими дітьми і підлітками просто фантастичний. Це Полянська середня школа Волочиського району Хмельницької області, котра стала пілотним проектом для нашої роботи. Це змішана група — 5-11 клас. Одразу після першого заняття діти захопилися своїми ідеями. Ми з ними навіть збираємось йти до мера Волочиська.
Василь Шандро: Чим відрізняються ці заняття від традиційних?
Світлана Хутка: Ми працюємо у техніці проектно-тренінгової роботи. Фактично ми проходимо усі ті стадії, які проходить майже кожен стартап. Кінцева мета полягає в тому, щоб вони протестували можливість реалізувати соціально-підприємницькі проекти, будучи вже підлітками. Нас в цьому повністю підтримує директорка школи.
Мені було важливо зібрати менторів – команду, яка зараз з нами працює. В тому числі до дітей приїдуть викладачі Кремнієвої долини, вони даватимуть їм початкові знання з мікроелектроніки, бізнесу, планування життя, тайм-менеджменту і громадянської освіти.
Це пілотний проект, який ми тестуємо протягом 6 місяців. Потім ми набиратимемо наступні групи в інших школах.
Василь Шандро: Як стати студентом Стенфорду?
Світлана Хутка: Це можливо. Можна стати студентом Стенфорду або Гарварду, якщо ви впишетесь в ті 5% людей, котрі відбираються щороку з усіх претендентів. Конкуренція тут величезна. Тому не треба фокусуватися тільки на Стенфорді, інколи є сенс йти за кінцевою метою.