На скайп-зв’язку зі студією «Громадського радіо» — головний рабин Києва та України громад прогресивного іудаїзму Олександр Духовний.
Наталка Соколенко: Що бажають одне одному євреї, коли вітають з Новим роком?
Олександр Духовний: Shana tova u-metuka — солодкого і щасливого року.
Коли настає Новий рік ми також кажемо: «Так будете ви записані в гарний рік у книзі життя». Цього я бажаю кожному громадянинові України.
Цей день має кілька назв, зокрема Новий рік або Голова року. Згідно з стародавніми переказами це шостий день, коли Бог створив першу людину. Ми святкує 5777 рік з дня створення Адама, а не з дня народження першого єврея Авраама. В цьому полягає універсальність першої монотеїстичної релігії іудаїзму.
Інша назва свята — судний день. За переказами, на небесах Бог відкриває 3 книги. Одна книга призначена для праведників, друга — для злодіїв, а третя — для всіх інших. Тому цього дня ми і бажаємо одне одному бути записаним у книгу життя. Кожен з нас має можливість каяття. Ми не знаємо, в яку книгу будемо записані протягом 10 днів після настання Нового року.
Це залежить від людини. Ці 10 днів — це дні трепету, адже ми ще не знаємо, кому жити, а кому померти, на кого чекає спокій, а кого терзання. За цей час можна оцінити усі свої вчинки і розкаятись.
Каяття в іудаїзмі відрізняється від каяття в інших релігій. Іудаїзм — це дія слова. Ми можемо розкаятись тільки тоді, коли своїми діями нам вдасться спокутати вчинене. Всі таки вчинки можна розділити на 2 групи: вчинки щодо Бога і вчинки щодо людини. Я, як головний рабин України, не маю права прощати гріхи. Прощати може тільки Бог і та людина, яку скривдили.
Отже у нас є 10 днів. Тоді настане Йом-Кіпур — «День очищення», на який кожному з нас буде підписано вирок. Після цього в нас буде ще 10 днів на апеляцію цього вироку. Це дуже людяна релігія. В кожної людини є можливість виправитись.
Наталка Соколенко: Як цього року відбувається святкування Нового року в Умані?
Олександр Духовний: У ЗМІ кажуть «хасиди збирають в Умані», а не «євреї збираються в Умані». Хасидизм виник в Україні. Це напрямок, в якому на перший план ставиться культ рабина. Його ще називають «цадик», тобто праведна людина. Раббі Нахман був рабином у Брацлаві, тому хасидів називають брацлавськими. Він помер в Умані. Коли він помирав у 1810 році, він заповідав, щоб у цей день не сумували, а святкували і раділи. Оскільки в нього не залишилось спадкоємців, хасидська громада залишись без голови, але щороку євреї збираються в цей день на його могилі. Є повір’я, що зараз він на небесах просить у Бога послати дітей усім бездітним.
За різними даними зараз в Умані близько 30 тис. євреїв. Це не тільки свято. Люди також приїжджають до свого духовного наставника. Жителі Умані, які розуміють, чому до них приїжджають, ставляться з розумінням і повагою до хасидів. Мені здається, що і хасиди мають ставитися з повагою до місцевих жителів. Ми всі — діти одного Бога, тому потрібно ставитися з повагою до людей і всього, що Бог створив на Землі.
В іудаїзмі людина — це не раб і не слуга, це помічник Бога, партнер по перетворенню цього світу. Але перетворення починається з нас самих. Ми можемо змінити світ, якщо будемо змінюватись самі. В цьому головна ідея Рош Ха-Шана. Кожна людина, коли прийде час, постане перед Богом. Тоді Бог не запитуватиме, чому ти не був християнином, буддистом, мусульманином абощо. Він запитає: «Чому ти не був людиною?»
Дмитро Тузов: Які властивості необхідні людині, щоб вона сама себе змінювала?
Олександр Духовний: Вчинками ми можемо змінити себе і змінити світ. Святість по-єврейськи — це дії.