Видавництво
У студії Громадського Радіо — учасники гурту Hudaki Village Band Катерина Яринич, Василь Рущак, Юрґен Крефтнер.
Василь Шандро: Чи легко знаходити пісні на Закарпатті, які ще не виконали Hudaki?
Юрґен Крефтнер: Не сильно тяжело. Наши музыканты в основном работают на свадьбах, играют старые давно забытые песни. С этим материалом мы и работаем.
Эти песни часто о смерти, катаклизмах, наводнениях. Песни шуточные, но это страшно. Люди плачут на свадьбах, публика в Европе плачет. Они, хоть и не знают слова, но на уровне эмоций чувствуют.
Василь Шандро: Є такий стереотип, що Закарпаття — це коломийки. Але ж не коломийками єдиними.
Василь Рущак: Коломийки — це тільки частина. Є багато сумних пісень, де розповідається про різні людські проблеми.
Василь Шандро: Є у кого записувати пісні зараз?
Катерина Яринич: Є. Пісні переходять з покоління в покоління. Люди ще співають.
Василь Шандро: Є такі старі пісні, які ви записали, але публіка не дуже асоціює, звідки ця пісня?
Юрґен Крефтнер: То, что мы теперь поем, за 20 лет стало не очень актуально, но мы ищем. Есть друзья, которые записывали песни. Мы берем репертуар, когда хорошо его чувствуем, как его подавать. Наши скрипач, баянист чужой, попсовый репертуар не играют, они просто не могут играть, они могут играть исключительно автентику. Эти песни не писал учитель, они не прошли через цензуру, «совок», чтобы все было красиво и мягко.
То, что мы играем, это всемирно актуальная музыка. Она универсальна.
Повну версію розмови та пісні з нового альбому слухайте у доданому звуковому файлі.