Громадське радіо
У студії Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії.
Андрій Куликов: Часто українці вражаються новині, чому черговий транш якого-небудь іноземного донора ніяк не потрапить до України. Які основні причини затримки?
Гліб Вишлінський: Основна причина затримки в тому, що українська влада не розуміє, що потрібно виконувати свої зобов’язання. Завжди в повітрі висить можливість: «А, може, ми не зробимо те, що обіцяли, а нам все одно дадуть?» Насправді, не обов’язково має бути так.
Зараз часто згадують режим Ердогана в Туреччині. Починав-то він як прем’єр-міністр, який витягував Туреччину з глибокої економічної кризи 17 років тому. Я дивився і перевіряв, бо десь від колег почув, що в Туреччини була дуже успішна співпраця з МВФ. Подивився всі звіти за той період, коли Ердоган став прем’єр-міністром: Туреччина повністю виконала дві програми МВФ. І не так, як прийнято в Україні: «давайте ми гроші отримаємо, можливо, ще один «траншик», а потім воно на гальмах буде спущено». Ні, було повністю виконано дві програми.
За десять років від 2001 до 2010 економіка Туреччини зросла на 75% в реальному вимірі.
Андрій Куликов: А що йде першим? Допомога, а потім зростання економки, чи навпаки?
Гліб Вишлінський: Допомога ефективна і надається в тому разі, якщо проводиться якісна політика. Тоді донори спочатку дають поштовх, відтягують від прірви. Але потім починають з’являтися приватні гроші, які дають можливість для справді швидкого економічного зростання, як це було в Туреччині.
Так само для інвесторів. Чому ми завжди говоримо про МВФ навіть в тих ситуаціях, як зараз, коли нема такої проблеми, як наприкінці 2014 – на початку 2015, коли не вистачало резервів, залишалося менше шести мільярдів?
Зараз резервів в Нацбанку 19 мільярдів доларів. Проблема в тому, що є 19 мільярдів, а протягом найближчих двох років нам потрібно сплатити понад десять мільярдів за зовнішніми боргами. А ще будуть виплати 2020-го року, ще є необхідність перекривати можливі відтоки капіталу.
Прямо сьогодні нам ці гроші, ніби, непотрібні. Але, з іншого боку, це сигнал для інвесторів, що Україні, українській владі і українській економіці можна довіряти.
Анастасія Багаліка: Чому вимоги, прописані в меморандумах МВФ з Україною, іноді зникають, як наприклад із земельною реформою?
Гліб Вишлінський: Із земельною реформою був дуже нетиповий випадок. Офіційна позиція була, я б сказав, трохи змазана: «от, було прийнято рішення зняти з вимог найближчого траншу, а залишити в програмі як умову для 2018, що потрібно краще підготувати реформу» і так далі. Я не був присутній, але наскільки відомо, ніби, президент особисто вмовив Крістін Лагард, що до цього потрібно підійти більш ґрунтовно, відкласти, краще підготувати. І це дуже нетиповий випадок.
Якщо загалом подивитися на умови, в нас знову ж (особливо, в середовищі економістів старшого віку) панує ставлення до вимог МВФ: «монетаристи, вимагають зменшувати бюджетні видатки, затискати дефіцит, не платити людям гроші». Насправді, протягом тривалого часу це був найважливіший фокус програми МВФ, але зараз в українському випадку вони чи не вперше почали підходити до причин хвороби, а не до симптомів.
Ми розуміємо, що на сьогодні основна причина, чому ми не маємо фінансування від МВФ, заплановане ще на осінь цього року, — це небажання влади створювати Антикорупційний суд та завершувати будівництво незалежної антикорупційної вертикалі, яка позбавляє політиків недоторканності і позбавляє президента можливості щось комусь обіцяти в політичних торгах.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.