Україна в Радбезі ООН: чи принесло непостійне членство дипломатичні перемоги?

Результати членства в Радбезі ООН для України в основному робочі, операційні та навіть бюрократичні, а не політичні, – говорить Євген Ярошенко.

«Коли країну обирають непостійним членом Ради безпеки ООН на два роки, це дає можливості не тільки формувати порядок денний засідань, коли Україна головує, а також накладає обов’язки реагувати на ситуацію в гарячих точках, пропонувати проекти резолюцій, заявляти свою позицію. Інколи це може призводити як до посилення позиції України в тому чи іншому питанні, з іншого боку, – до ускладнення відносин із іншими державами, які мають іншу позицію з того чи іншого питання.

Наприклад, у грудні 2016 року Україна підтримала резолюцію, яка закликала Ізраїль припинити будівництво поселень на території Східного Єрусалиму, яка відповідно до міжнародних документів вважається окупованою територією. Це призвело до короткострокового ускладнення відносин із Ізраїлем».

Із 15 членів Ради Безпеки п’ять є постійними і десять країн обирають на дворічний термін – щороку третина складу оновлюється, нагадує Євген Ярошенко.

«Там є певні регіональні квоти. Мабуть, Україні найскладніше потрапити від регіональної квоти Східної Європи – за одне місце змагаються 22 країни. Зафіксованих критеріїв відбору немає, але є усталена практика – як правило, фінансовий внесок, участь у миротворчих операціях і вплив на формування порядку денного – загальний вплив на світову політику».

15 жовтня 2015 року, коли стало відомо, що Україна обрана непостійним членом Радбезу ООН, з’явилася заява Павла Клімкіна стосовно того, що позиція Києва під час роботи Радбезу точно не буде примирливою щодо Росії. Підсумовуємо, чи ця обіцянка дотримувалась:

«Формально – так. Україна зберегла свою позицію. Можна назвати її непримирливою, твердою. Але на діяльності Ради Безпеки це майже не позначилось. За період 2016-17 конфлікт на Сході перебував у стані низької інтенсивності, не було серйозної ескалації, яка б змогла привернути увагу Ради Безпеки ООН і взагалі міжнародної спільноти.

Єдиний випадок, коли Рада Безпеки ООН обговорювала ситуацію, – минулої зими, коли було загострення конфлікту в районі Авдіївки. Однак тоді не було прийнято резолюцію – провели оперативне засідання, щоб обговорити ситуацію. Просувати тоді резолюцію, яка би містила серйозні заклики та кроки, було наївно. Росія, якщо не заблокує, то скористається так званим мовчазним вето: коли резолюція не ставиться на голосування, тому що один із постійних членів каже, що й так це заблокують», – говорить аналітик.

Попри те, що це членство мало позначилося на зовнішньополітичній вазі нашої держави, для України це обрання було іміджевим досягненням, підсумовує Євген Ярошенко:

«Якщо дуже коротко, Україна за ці два роки не зробила достатньо для того, щоб українська криза була постійним предметом розгляду Ради Безпеки ООН у силу об’єктивних та суб’єктивних причин. З іншого боку, Україна своїм голосом підкріпила дуже багато резолюцій. Особливо всі санкції, які були ухвалені проти Північної Кореї за останні два роки».

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.