За його словами, це відбувається у багатьох галузях, де ніяк не створиться критична маса українського, що зрештою переважила б. Викладач української мови і культури Шевчук особливо звертає увагу на те, що у такому нав’язуванні беруть участь чимало українців, а зовсім не лише люди інших національностей.
“Так працює кожна ситуація окупації і кожна імперія. Без участі колонізованого у механізмах власного придушення, це придушення неможливе. Тому часто кажуть, що найбільшими антисемітами часом бувають євреї, найбільшими гомофобами є пригнічені гомосексуалісти, найбільшими ненависницями фемінізму є жінки. Для соціолога тут нічого нового немає, це як зворотний бік медалі гноблення.
Можливо, існують певні географічно-територіальні анклави, де українська переважає. Але є ще одна аномалія українського суспільства в тому, що нас переконали, що потрібне постійне змішення українського із російським. Проте тут мішаються не тільки мови — мішаються ідентичності, мішаються культури, релігії і все, що можна змішати не як спосіб нормальної реідентифікації.
Особливість українського ситуації в тому, що це є програмова політика, це змішування насаджується. Тут є виразний елемент символічного насильства, на моє переконання. В тому сенсі, що від змішування годі кудись втекти. Тобто людина позбавлена вибору, а людина, яка позбавлена вибору, врешті решт перестає бути людиною. І в цьому сенсі українці постійно позбавлені вибору. В інших країнах це нормально — закритися у власній культурі і побачити, що з цього вийде, ніхто до цього з підозрою не ставиться», – вважає Юрій Шевчук.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.