Україну вперше запросили на «Корабель молодих лідерів світу»

Ярослав Кучер, представник департаменту молодіжної політики Міністерства молоді та спорту України та керівник української делегації проекту уряду Японії «Корабель молодих лідерів світу», розповідає, для чого потрібний цей проект та як він відбуватиметься.

Анастасія Багаліка: Розкажіть детальніше, що це за «Корабель молодих лідерів» і чому ви їздили до Японії?

Ярослав Кучер: В першу чергу, я їздив до Японії, щоб узгодити всі моменти, пов’язані з поїздкою делегації. У цій події бере участь 12 країн, 120 учасників з різних країн і 120 учасників з Японії. Програма організовується урядом Японії вже протягом 29 років і має на меті поглиблення контактів між молоддю всього світу. І для нас зараз велика перемога, що вперше за 29 років запросили Україну. Тому ми перша делегація, яка їде до Японії встановлювати нові зв’язки та працювати з японською молоддю.

Андрій Куликов: Вперше запросили — це означає, що ми якихось критеріїв не виконували чи там жереб?

Ярослав Кучер: Вперше запросили, бо, я думаю, змінився трохи світ і нас почали вважати більш незалежною країною. Завжди на цю подію запрошували росіян, але у цьому році, наскільки я зрозумів, їх демонстративно не запросили.

В Японії всі чудово розуміють нашу ситуацію, тому там знаходитися надзвичайно приємно.

Анастасія Багаліка: Чим молоді лідери будуть займатися на цьому кораблі?

Андрій Куликов: І який вік цієї молоді?

Ярослав Кучер: З 18 до 30 років. Оскільки ми беремо участь вперше, то провели відбір учасників абсолютно відкрито. Ми залучили представників посольства Японії в Україні, представників фонду Богдана Гаврилишина, громадських активістів. Модерувало відбір Міністерство молоді та спорту, зокрема департамент молодіжної політики. Учасники приходили відбір за трьома етапами, спочатку надсилали резюме в аплікаційній формі, а найголовніше — це мотиваційне відео. Всі учасники розказали про себе, тобто відомо, хто ці люди, ніяких протекцій і допомог не було. Єдине, що, звісно, була боротьба за те, хто стане національним лідером.

Андрій Куликов: Національний лідер — це посада, покликання чи щось інакше?

Ярослав Кучер: Це номінується посольством Японії в Україні. Це людина, яка бере на себе всю відповідальність за делегацію і виконує всі умови цієї програми.

Андрій Куликов: У вас особисто, які попередні зв’язки з Японією?

Ярослав Кучер: Жодних.

Анастасія Багаліка: І як вам Японія?

Ярослав Кучер: Мені дуже подобається Грузія, бо там всі люди відкриті і гарно ставляться до України. В Японії так само, і це мене дуже здивувало. Вони дуже обізнані, чудово розуміють ситуацію, і нам дається дуже великий шанс. Зараз вся молодь дивиться в сторону Америки, Європи, але в Японії, повірте, набагато більше можливостей, треба правильно почати з ними діалог і зарекомендувати себе.

Андрій Куликов: Якщо вести мову про корабель і команду. Національний лідер — це типу капітана, напевно, а боцман, лоцман і молодший матрос хто?

Ярослав Кучер: Відібрали 12 учасників. Частина була відібрана в ході відкритого відбору, частина була номінована посольством Японії, Міністерством закордонних справ та Верховною Радою, буквально по одній людині.

Зараз команда дуже потужна. У нас є люди, які володіють японською мовою, є молоді журналісти, які пишуть англійською мовою для англомовних видань, екологічні активісти, люди, які навчалися за кордоном, а зараз повернулися в Україну, щоб створювати свої проекти і свій бізнес, є молоді депутати міських рад та представники мистецтва та культури.

За умовами програми, ми мали відібрати максимально різну команду. До речі, цікаво, що лише наша делегація проходила психологічний тест для відбору учасників. Ми запросили представників Інституту психології, враховуючи, що маємо прожити майже півтора місяця на кораблі у замкнутому просторі з представниками різних культур. І деяким було відмовлено за результатами цього тесту.

Анастасія Багаліка: Чому лідери 12 країн збираються саме на кораблі? 

Ярослав Кучер: Взагалі корабель з’явився десь років 6 тому у цій програмі. До цього вони збирали всіх літаком. Ідея в тому, що на кораблі немає зв’язку, він є тільки у капітана. Звісно, ми можемо взяти з собою якийсь супутниковий модем, але можуть виникнути питання у японської сторони.

На кораблі передбачена щоденна програма. Це наполовину громадський, наполовину дипломатичний візит і, в першу чергу, — це обмін досвідом. Кожна делегація, згідно з умовами програми, готує ряд майстер-класів, семінарів та презентацій. Основною є презентація країн-учасників, тобто всі залучені у цей процес.

Я як керівник української делегації буду зобов’язаний проводити більшість свого часу з представниками інших країн. Так само інші українці потрапляють до національних лідерів інших країн. У цьому колі людей з різними культурами і різними національними вподобаннями вони проведуть півтора місяця, будуть обмінюватися досвідом, встановлювати зв’язки. Ми навіть житимемо не разом зі своїми членами делегації.

По дорозі корабель заходить у порт Нової Зеландії і, до речі, чинний прем’єр-міністр Нової Зеландії — випускник цієї програми. Багато випускників цієї програми досягають великих успіхів у своїх країнах.

Андрій Куликов: Якого успіху ви прагнете досягти своєю участю?

Ярослав Кучер: В першу чергу, я хочу, щоб після нашого візиту, українська делегація поїхала ще раз. Це означатиме, що з нами можна працювати.

Анастасія Багаліка: Якими будуть українські презентації і майстер-класи?

Ярослав Кучер: Ми готуємо зараз наші майстер-класи. Про презентації ще рано говорити. Семінари, в першу чергу, будуть пов’язані з нашою ситуацією в Україні. Ми розкажемо, що таке гібридна війна, про методи боротьби з пропагандою, також будемо розказувати про певні моменти програми «No Hate» Ради Європи проти мови ненависті в Інтернеті. Я планую провести семінар про інтернет-комерцію в Інтернеті.

До України зараз прикута дуже велика увага. Я бачив у Токіо наших представників з Кабінету Міністрів України.  

Анастасія Багаліка: Які ще країни будуть на цьому кораблі?

Ярослав Кучер: Це Канада, Єгипет, Бразилія, Коста-Ріка, Королівство Тонго, Фіджі, Японія, Нова Зеландія і Кенія.

Анастасія Багаліка: Чому ці країни будуть навчати делегацій? Наприклад, Японія, мені здається, буде вчити всіх сучасним технологіям, чи я помиляюсь?

Ярослав Кучер: Програма поділена таким чином, що, крім сучасних технологій, будуть і певні культурні речі. Українська делегація планує розказати про свою історію, провести майстер-клас по створенню ляльок-мотанок.

Наприклад, національний лідер Канади буде проводити лекцію про відновлення міст після стихійних лих, цунамі, тайфунів, що є цікавим для Японії.

Японці дуже цікавляться екологією, у нас є спільні проблеми у екологічній безпеці: у нас — Чорнобиль, у них — Фукусіма.

Анастасія Багаліка: Що буде після цього? Є якась програма, яка об’єднує національних лідерів по всьому світу?

Ярослав Кучер: Так, по світу працюють асоціації випускників, які мають невеличкі підпрограми у своїх країнах, це також частково фінансується посольством Японії. Після завершення програми в Арабських Еміратах пройде велика конференція, на якій будуть присутні і учасники попередніх програм.