Скайпом говоримо з Вєславом Романовським, журналістом, політичним оглядачем з Варшави та соціопсихологом Олегом Покальчуком.
Едуард Лозовий: Депутати Держдуми від КП РФ запропонують розглянути заяву про визнання Волинської трагедії геноцидом, як повідомляє «Риановости». Вони говорять, що є проект цього документа. Недавно я чув повідомлення з конференції Кресових товариств, де одна пані говорила про українських націоналістів та про український шовінізм.
Вєслав Романовський: Думаю, заявления КП РФ — это фейк. Сам текст очень глупый. Не нужно обращать внимание на такие сообщения.
Между нами очень серьезная проблема. В политическом и стратегическом плане Польша поддерживает Украину. Вчера я читал информацию о поддержке в военных делах. Польша на третьем месте в поддержке украинской армии деньгами. Мы против аннексии Крыма, поддерживаем Украину в целом. Так было и так будет. Но есть проблема, что мы несогласные в исторической политике. Самая главная в этой политике — проблема Волыни.
Нам нужно разобраться в этой проблеме и не говорить глупостей о том, что мы делаем это для России, что мы не с Украиной. Это неправда
Едуард Лозовий: Але ж ми розбиралися з цією проблемою впродовж попередніх років. Я пригадую на роковинах трагедії, коли Кучма і Квасневський відкривали монумент, було багато сказано про примирення: спільну оцінку, співчуття до жертв з обох сторін. Чому зараз це настільки активізувалося?
Ольга Веснянка: Наші колеги Роман Кабачій і Петро Андрусечко кажуть, що це внутрішньополітична ситуація в Польщі. Так?
Вєслав Романовський: В Польше немного поменялось отношение к политике, а для правых сил историческая политика очень важна. Они приняли решение, что нужно расставить все точки над «і» и, как они говорят, сказать правду. Самое главное слово тут — геноцид. Оно прозвучало. Я был и есть против решения Сейма. Теперь нам нужно подумать, что с этим сделать.
Едуард Лозовий: Олеже, у своїй публікації, присвяченій ухвалі Сейму, ти сказав, що зараз непотрібно симетрично реагувати на все це. Що робити українцям, яким небайдуже?
Олег Покальчук: Це розмова ні про що, бо в минулому лише морок, цвинтарі. У нашій перспективі серйозне питання бізнесу з Польщею та питання національної безпеки. Те, що прийняв Сейм, він прийняв. Я не бачу тут проблем. Якщо на цьому будуть змінювати політичну поведінку і ставлення, тоді це проблема.
Едуард Лозовий: Якщо політики і розуміють що не варто роздмухувати, але на рівні простих людей це відбувається. Як ми можемо говорити, що молоде покоління в майбутньому буде більш помірковано ставитись до таких історичних трагедій?
Вєслав Романовський: Это один из негативных результатов решения Сейма. И у вас, и у нас есть крайние правые группы, которые делают такие вещи. Нам нужно делать свое дело. Если мы будем обращать внимание на такие эксцессы и глупости, это нехорошо.
Ольга Веснянка: До думки яких інтелектуалів з Україні прислухаються в Польщі?
Вєслав Романовський: Андрухович, Курков, Забужко, Возняк. Есть много людей. Я каждый день вижу, кто и что пишет на тему польско-украинских отношений.
Нужно делать свое дело и не обращать внимание на крайние правые силы.
Едуард Лозовий: Мене зараз хвилюють українці, які можуть бути на польських вулицях: туристи, студенти, заробітчани. Чи варто побоюватися тепер?
Вєслав Романовський: Эта проблема меня очень волнует. Я не знаю, как это будет. Думаю, полиция и спецслужбы будут контролировать эти группы. И многих людей в Польше это также волнует.
Едуард Лозовий: Олег, якщо наші крайні праві почнуть ініціювати чи реалізовувати симетричну реакцію, що робити тоді?
Олег Покальчук: Треба менше говорити про ідіотів. Їх у кожній країні є по пару відсотків. Якщо ми робимо їх медійними персонажами, вони сильно надуваюся і роблять вигляд, шо впливають на щось. У Польщі є сильна система безпеки і я переконаний, що вона гарантуватиме там порядок. Те саме треба робити і в нас.