Олександр Андрющенко
Унікальний національний парк «Олешківські піски» перетворюють на військовий полігон. Чим такі дії загрожують природній системі парку? Як можна вирішити цю проблему? Говоримо з екологом Олексієм Василюком.
Євгенія Гончарук: Якою зараз є екологічна ситуація у парку?
Олексій Василюк: Почну з юридичної точки зору. Парк від жовтня і до сьогодні захоплений підрозділами ЗСУ. Без жодного пояснення чи указу президента. Близько 4 000 військовослужбовців знаходяться на території, яка не має жодного відношення до Міноборони. Працівники парку не можуть потрапляти на територію, бо вона очеплена, там відбуваються військові навчання. Використовується крупнокаліберна зброя. Тому ні туристи, ні науковці, ні працівники, які, між іншим, отримують зарплатню, бо повинні там працювати, не можуть потрапити у парк.
З кожним днем територія втрачає природну цінність. У 1928-му році вона вперше отримала охоронний статус, потім втратила його через сталінський режим. Після війни певний час там був полігон для бомбометання, але він майже ніколи не використовувався. Тому територія непогано відновилась.
Тепер там багато військовослужбовців, маневри на танках, територія переривається. Для природи це навіть гірше, ніж якби її переорали фермери. Руйнується ландшафт, територія забруднюється, лишаються боєприпаси, які не вибухнули.
Для природи це навіть гірше, ніж якби її переорали фермери.
Євген Павлюковський: Наскільки ця територія є унікальною з погляду рослинності?
Олексій Василюк: Там є унікальна екосистема, якої практично більш ніде не лишилось. Ті види рослин, тварин, лишайників, які є тут, не зустрічаються більш ніде в Україні. Майже всі вони занесені до Червоної книги.
У парку піщані бархани, між якими є невеликі озерця, навколо яких росте береза дніпровська. Вона не зустрічається майже ніде. Там не дуже сухо, тому мешкає і багато тварин.
Євгенія Гончарук: Хто із тварин там представлений?
Олексій Василюк: Наприклад, тушканчики. Це степовий гризун, якого можна побачити ввечері. Це дуже химерна і цікава тварина, яку хотіли б побачити туристи.
Більшість того, що є у «Олешківських пісках», може бути лише тут. І усе це можна знищити одним махом, перетворивши парк на військовий полігон, що і робить Міноборони.
Більшість того, що є у «Олешківських пісках», може бути лише тут. І усе це можна знищити одним махом.
Євгенія Гончарук: Що можна зробити, аби убезпечити цю унікальну територію?
Олексій Василюк: Чимало громадських організацій звернулись до президента, адже він є головнокомандуючим. Питання про незаконну діяльність Міноборони — питання нацбезпеки. Дуже дивно було б почути в будь-якій європейській країні, що Міноборони займається самозахопленням території. Про це можна прочитати на головній сторінці сайту парку. Було багато заяв від Херсонської облдержадміністрації (там є робоча група для вирішення цієї проблеми).
Євген Павлюковський: Громадськість може запропонувати військовим альтернативу?
Олексій Василюк: Звичайно. В Україні є чимало військових полігонів. Також є території, де, без шкоди для природи, можна розташувати полігон. Поряд є місце, де згорів ліс. Це територія з площею понад 7 000 га. Є також великі військові полігони. Наприклад, Широколанівський, який втричі більший, ніж «Олешківські піски».
Чому не використовують ці території? Або Міноборони займається цією діяльністю, приховуючи її від президента. Або це доручив сам Петро Порошенко.
Ми сподіваємось, що президент визнає, що сталась така халепа і буде передислокація підрозділів з його доручення на альтернативні ділянки.